19 травня 2026 року у Люксембурзі відбулася церемонія ексгумації праху лідера Організації українських націоналістів (ОУН) полковника Андрія Мельника і його дружини Софії. Їхні останки перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині 24 травня. В церемонії на кладовищі Боневуа у Люксембурзі, на запрошення посольства України в Бельгії, взяв участь і голова Житомирської обласної організації ВО "Свобода" Сидір Кізін.
В етері Українського радіо Житомир Сидір Кізін розповів про історичне значення повернення на Батьківщину видатних українських політичних діячів й героїв.
Про історичні рішення для посилення позицій України в світі
Це надзвичайно важлива для мене тема. З місцевою громадою ми разом робили певні дії для того, щоб ця подія стала можливою.
Завдяки нашому посольству, дуже наполегливій роботі Офісу президента, Люксембург дав початок насправді історичним подіям. Андрій Мельник, Степан Бандера, Євген Коновалець — це постаті першої величини в історії України. Євген Коновалець похований у Роттердамі, Степан Бандера — у Мюнхені. Тут хочу наголосити, що житомиряни Олег Ольжич, Омелян Сеник і Микола Сціборський, були соратниками Андрія Мельника по ОУН, а Олег Ольжич у 1941-му був заступником голови проводу ОУН.
За Андрієм Мельником, як і за Степаном Бандерою і Євгеном Коновальцем, полювали московські вбивці. Свого часу Люксембург перебував під німецькою окупацією. Родина Великого Герцога опинилася під німецьким арештом в концтаборі Заксенгаузен, де якраз і перебував Андрій Мельник. Тогочасний монарх і Андрій Мельник були в добрих стосунках і, за певною інформацію, Андрій Мельник дуже допоміг родині монарха якраз під час перебування в німецькому концтаборі. І ця родина була дуже вдячна Андрію Мельнику, вони надали йому прихисток від полювань московських агентів, і він жив у Люксембурзі зі своєю дружиною. Він був похований на цьому кладовищі, і утримання могили оплачували з бюджету королівської родини герцогів люксембурзьких.
І зараз, коли останки полковника переміщені в Київ, в Пантеон героїв, то одним таким місцем паломництва чи обов'язковим для українців місцем для відвідування в Люксембурзі стане менше. І, власне, для української громади це ніби як втрата такого священного місця.
Мейнстрім Мейнстрім — це переважаючий напрямок, масова тенденція або загальноприйнятий стандарт у будь-якій сфері: культурі, мистецтві, науці, медіа чи політиці.щодо героїв визвольного руху на початку незалежності в Галичині
Ще в радянський час, коли мені будо 15 — 16 років, я почув історії українського визвольного руху ХХ століття, вони відкривали очі не тільки на минуле, а й на майбутнє, що найбільш важливо. Я захоплювався цими людьми. З Житомира я приїхав на навчання до Львівського університету. В 1991-му році у Львові я жив на вулиці Андрія Мельника, щоб ви розуміли. Ще був Радянський Союз, а Львівська міська рада першого демократичного скликання вже перейменувала вулицю іменем Андрія Мельника, і вже тоді була вулиця Степана Бандери і вулиця Євгена Коновальця. А до Києва чи до Житомира свідомість в назвах топонімів вулиць прийшла значно пізніше, на жаль. Якби ми мали це тоді, то Україна була б зовсім іншою. Та краще пізно, ніж ніколи.
Про пантеон українських героївПантеон Героїв України — це національна ініціатива зі створення меморіального комплексу та державного простору для вшанування пам'яті видатних діячів, борців за незалежність і військових. під час повномасштабної війни.
Я вважаю, що рішення дуже правильне, історичне рішення, важливе. В Києві місце українських героїв, в Києві місце сили. Нам не потрібно кудись тікати, не потрібно ховатися.
Я думаю, що як би там не було, повернення таких постатей, як Мельник, Коновалець, Бандера до Києва зробить важливі речі: ми перейдемо із режиму захисту в режим наступу, в режим української сили, в режим української експансії і проєктування нашої сили назовні.
І навіть громада Люксембургу також в своїй більшості схвально віднеслася до цієї події. Тому це великий пласт роботи і дипломатичної, і просто людської, яку потрібно провести в ім’я України. Я сподіваюсь, що все пройде добре, ми побачимо на Батьківщині не тільки могилу Андрія Мельника, а і Євгена Коновальця, Степана Бандери. Ще донедавна ми оглядались на те, а що скажуть у Москві, а тепер нам ніби треба оглядатися, що скажуть у Варшаві з приводу Степана Бандери.
Розумієте, якщо ми так будемо оглядатись на всіх, то нам буде кожен розказувати свою версію нашої власної історії. Московські наративи до сих пір живуть і їх далі продукують. Якщо ми незалежна держава, якщо ми сильна держава, нам потрібно розказати і про нашу історію, про те, що наші борці за незалежність боролись за незалежну Україну, боролись і проти німців, і проти московської комуністичної тоталітарної держави, проти всіх окупантів. Якщо Степан Бандера боровся проти польських окупантів на західній Україні, то він наш герой, а не якийсь нацистський колаборант чи як його там намагається виставити російська чи польська пропаганда.
Це такі непрості речі, світоглядні, але вони мають дуже велике значення для України.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
