Уряд України затвердив новий, третій за рахунком, Національний план дій з виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека". Цей стратегічний документ спрямований на рівну участь жінок у сфері безпеки, подолання наслідків воєнної агресії, у захисті від гендерно зумовленого насильства і відновлення країни. В етері Українського радіо Житомир гендерна радниця голови Житомирської обласної військової адміністрації Наталія Тарасенко розповіла, чому потрібна локалізація національного плану дій, і які питання на практиці це дозволить вирішувати громадам Житомирщини.
Що таке національний план дій на виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325 і для чого потрібна його локалізація?
Коли у 2000 році приймали резолюцію Ради безпеки ООН під порядковим номером 1325, то перед тим проаналізували, як військові конфлікти впливали на становище різних груп жінок і чоловіків. І з'ясувалося, що дуже часто саме жінки були виключені з процесу прийняття рішень, з переговорних процесів; програми і документи, які приймалися після воєнного періоду, не завжди відображали їхні потреби.
Україна свій перший національний план дій на виконання резолюції Ради безпеки прийняла в 2016 році, коли уже 2 роки була у війні. Тому, фактично, Україна має унікальний досвід: ми — єдина країна, яка в умовах безпосередньо війни приймає документ, який зауважує потреби і інтереси різних груп людей в контексті безпеки. З повномасштабним вторгненням в уже другому національному плані дій було значно розширено категорії тих, кого стосується цей документ. Цей документ — про нас, різні групи жінок і чоловіків в Україні, про тих людей, які пережили сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом; про тих, хто сьогодні став ветеранами/ветеранками; тих, хто представляє родини військових, або зниклих безвісти; або тих, хто, на жаль, вже втратили своїх рідних і стали вдовами чи вдівцями. Цей документ враховує і зауважує потреби внутрішньо переміщених і зовнішньо переміщених осіб, тобто тих, хто є біженцями за кордоном. Фактично, цей документ привертає увагу до того, як на рівні держави, окремих регіонів і конкретних громад зауважувати потреби окремих груп людей, які потерпають від наслідків війни.
Звичайно, можна подумати: де Рада безпеки ООН, а де ми в конкретній громаді Житомирської області, конкретна жінка чи конкретний чоловік? Але цей документ насправді і окреслює, як ми маємо розбудовувати безпеку в комплексному понятті саме на рівні наших громад, в регіоні та державі. Локалізація потрібна, щоб відобразити в документах та планах дій реальні потреби та запити реальних людей, щоб планувати конкретні заходи, актуальні для конкретної місцевості.
Як у громадах Житомирської області проводять аналіз потреб різних груп людей?
Для розробки обласного плану дій на основі національного ми створили робочу групу і проводимо, передусім, просвітницькі заходи, для того, щоб пояснити людям, що таке 1325 та наголосити на тому, що документи, які ми створюємо на рівні області, мають відображати ці потреби. Як ми це робимо? Наприклад, до складу робочої групи ми вводимо не лише представників органів влади і місцевого самоврядування, але й громадянського суспільства, представників тих організацій, які і працюють з людьми, про яких йдеться в Національному плані дій. І тут кожна громада має свої можливості — проводити додаткові опитування або додаткові дослідження, вивчати думку тих чи інших цільових груп, вивчати їхні потреби і інтереси, і думати, як їх можна відобразити в документах.
І що дуже важливо — ці плани мають мати під собою не лише добре описані потреби і заходи, але й певні ресурси для реалізації. В нашій області є 66 громад. Звичайно, спроможність, в тому числі, фінансова, різних громад різна. Але, безпека, це не те, чого можна досягти безкоштовно — навіть, коли ми в домівці в себе хочемо встановити додаткові заходи з безпеки, це завжди вимірюється якимось певним ресурсом і не завжди тільки людським, але й фінансовим. Тому, звичайно, одним із викликів попередніх реалізацій обласного плану дій було те, що не всі ці плани містили під собою певні фінансові ресурси з боку місцевих коштів. І тоді своє плече підставляв громадський сектор, регіональні коаліції, такі як наша обласна "Житомирщина-1325" та допомагали залучені кошті міжнародної технічної допомоги. Разом з тим ми щиро заохочуємо ті громади, які спроможні це робити, виділяти кошти на розбудову своєї системи безпеки, щоб люди в цих громадах не боялися повертатися ввечері додому, не боялися ходити вулицями своїх громад. І також це про розбудову ефективної системи підтримки і допомоги тим, хто уже пережив негативний досвід, щоб допомогти їм цю кризу і цю вразливість прожити.
Як на практиці впроваджують такі безпекові підходи? В яких громадах області це вже вдається робити?
За останні два роки в нашій області уже кілька громад, зокрема, Житомирська, Семенівська, Бердичівська і Новогуйвинська мали досвід проведення гендерних аудитів безпеки територій. Цей інструмент дає можливість залучати безпосередньо різних мешканців і мешканок громади до обстеження простору, в якому вони живуть, для його моніторингу на предмет небезпек.
Зокрема, у Житомирській міській територіальній громаді проводять аудити безпеки громадських просторів, які або знаходяться в процесі реконструкції, або потребують такої реконструкції з урахуванням того, як цей простір має виглядати безпечніше, щоб в ньому одночасно мали перебувати люди різного віку, різної статі, з дітьми, без дітей і так далі.
У Бердичеві за результатами проведених минулого року аудитів придбали кілька камер відеоспостереження для того, щоб підсвітити певні небезпечні ділянки, де часто вчиняються правопорушення. А згодом завдяки тісній співпраці громадського сектору, бізнесу і місцевої влади ця невелика ініціатива з встановленням відеокамер переросла в ширшу, більш масштабну, і наразі ці камери відеоспостереження включені до загальної системи відеоспостереження міста, і вже саме місто придбало кілька сотень камер, встановивши їх по всьому місту.
Інший приклад таких ініціатив — це заходи, пов'язані з проведенням конкретних досліджень. Наприклад, ми проводимо дослідження потреб внутрішньо переміщених осіб в Житомирській і Брусилівській територіальних громадах. Ми обрали саме їх, бо ці дві громади у 2024 році мали найбільшу частку ВПО серед інших громад Житомирщини. Такі ініціативи дають можливість предметніше дивитися на потреби людей в громадах і розробляти для них окремі цільові програми.
Ви згадали про те, що деякі громади на Житомирщині розробляють свої місцеві плани дій 1325. Наскільки багато на сьогодні вже таких громад?
Наразі, зацікавленими в розробці таких місцевих планів дій є близько 10 громад. Але конкретну кількість громад області, які матимуть свої місцеві плани дій, ми зможемо побачити коли приймемо новий обласний план дій, сподіваюсь, це відбудеться уже найближчим часом. Наразі, найбільш активними в плані локалізації обласного плану дій є Житомирська та Малинська міські територіальні громади. Хочеться бути амбітними і сподіватись, що серед 66 громад області ставатиме все більше тих, які спроможні досліджувати та брати до уваги потреби конкретних людей. На основі нашого попереднього досвіду роботи думаю, що в цьому році, таких громад, дійсно, буде більше.
Які основні завдання нового регіонального плану 1325 для Житомирщини? В яких напрямках громади акумулюватимуть свої зусилля?
Перш за все, мені дуже хочеться, щоб новий обласний план дій справді відображав потреби нашого регіону і конкретних громад. Хочеться, щоб було більше зобов'язань, відповідальності щодо залучення місцевих ресурсів для його реалізації. Щоб це була співпраця і взаємодія між громадянським суспільством і органами місцевого самоврядування, чи органами влади, як продовження доброї традиції, яка уже склалась.
Разом з тим, мені дуже хочеться, щоб в нашому обласному плані дій і в тих місцевих планах дій, які будуть прийняті в громадах, була відображена специфіка кожної громади нашої області. До прикладу, в новому національному плані дій великий акцент робиться на питанні розмінування, питанні екологічних наслідків війни. І це новий вимір для того, щоб і нам зважати на те, що в області є громади, які межують з Білоруссю і частина з них заміновані. Що у нас є громади, які потерпають від наслідків ракетних обстрілів, дронових атак і так далі. Питання екологічної ситуації в кожній громаді може бути своє, але всюди воно впливає на якість життя людей.
Важливо зосередитись на тому, наскільки в нас працює і розбудована система роботи з ветеранами, ветеранками та членами їх родин. На тому, чи кожна наша громада володіє належним ресурсом і алгоритмом допомоги потерпілим від сексуального насильства внаслідок війни. На тому, як забезпечити захист потерпілих осіб від гендерно зумовленого насильства. Це ті питання, які стосуються безпосередньо нашого життя. Тому мені дуже хочеться, щоб документи, які ми розробляємо і приймаємо, були "олюднені", щоб вони були про людей, для людей і зроблені людьми.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
