В грудні 2025 року в Житомирській області пройшли навчання перші 10 кандидатів у наставники Наставництво — це форма підтримки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що передбачає сприянню їхній соціальній адаптації та підготовці до самостійного життя. Наставництво може тривати до досягнення дитиною повноліття, а за потреби — до 23 років, якщо вона продовжує навчання.для дітей, які проживають у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Станом на середину березня 2026 року діє одна пара наставник-дитина і готують до підписання ще три договори про наставництво.
Про ситуацію із формуванням пар наставник-дитина щодо 10 наставників, які пройшли відповідне навчання, та про потреби в Житомирській громаді в наставниках для дітей-сиріт чи позбавлених батьківського піклування редакторці Українського радіо Житомир Наталії Кулініч розповіла директорка Житомирського міського центру соціальних служб Ольга Юрченко.
В чому суть впровадження наставництва?
Коли йдеться про наставництво, мені більше подобається говорити не про "форму підтримки дитини", а про "можливість". Бо наставництво — це добровільна можливість дружньої опіки над дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, яка в підлітковому віці готується до дорослого життя. Якщо доросла людина хотіла би подарувати тепло свого серця такій дитині, але вона не може створити прийомну сім'ю, не може взяти під опіку в силу певних обставин, наприклад, відсутності достатньо жилої площі і так далі, то наставництво — це саме для неї.
Наставник покликаний бути дуже делікатним, тонким, принципово виваженим старшим другом для дитини, яка перебуває в державних установах.
Чи є особливості впровадження проєкту наставництва у Житомирі?
Оскільки в Житомирській міській територіальній громаді немає інституцій, де перебувають статусні діти, бо наші дітки в основному виховуються прийомних сім'ях, у дитячих будинках сімейного типу, у сім'ях патронатного вихователя, тому ми в громаді зробили акцент на професійно-технічних закладах, технічних ліцеях, коледжах. Там навчаються неповнолітні діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, і їх державним опікуном є навчальний заклад. Саме такі діти, згідно діючого сьогодні законодавства, можуть мати наставника.
На жаль, відповідно до діючих нормативних документів, в межах нашої Житомирської міської громади ми сьогодні не можемо заходити з наставниками у весь спектр тих установ і закладів, де може проживати дитина. Бо зараз, в першу чергу, під наставництво підпадають дітки, які мають статус дитини-сироти або дитини позбавленої батьківського опікування і які перебувають у стаціонарних закладах. Наприклад, у Житомирі ми дуже тісно співпрацюємо з нашим "Сонячним домом", обласним центром соціально-психологічної підтримки діток. В ньому за законом тимчасово до 9 місяців перебувають діти із всієї Житомирської області. І в більшості випадків, це діти відібрані від батьків, але ще не позбавлені батьківського піклування. І, згідно діючого закону, вони не підпадають під наставництво. Хоча саме на цей період дуже хотілося б, щоб в них міг бути такий старший друг.
Я дуже радію з того, що на сьогодні вже відпрацьований новий законодавчий акт, постанова, яка набере чинності з 4 липня 2026 року. Вона дасть можливість розширити коло діток, які зможуть мати дорослого наставника. Це зможуть уже бути дітки і з сімейних форм виховання. Можливо, дитина із важкою інвалідністю чи дитина з родини, де є складні життєві обставини, обтяжені певними життєвими моментами.
Наша соцслужба дуже часто з цим зустрічається, бо ми ведемо постійний супровід дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей. І ми бачимо, що було би дуже добре, якби діти з соціально вразливих родин могли мати такого старшого друга.
Тому на сьогодні ми у Житомирській громаді зупинилися на навчальних закладах технічної освіти, де такі діти навчаються після 9 класу. Власне, вони уже виходять із тієї сімейної форми виховання, де перебували і їхнім опікуном стає навчальний заклад. Ці діти, незалежно з якої вони громади, проживають у гуртожитку в Житомирі і тому підпадають під нашу програму наставництва. І ми із задоволенням опікуємось цими дітьми, незалежно від того, в якій громаді вони отримали свій статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.
До речі, перша дівчинка, опікуном якої у Житомирі стала Лілія Галка, вона не з Житомирської громади. Але вона зараз навчається і живе в Житомирі, і тому в межах наших повноважень у соціальній сфері ми теж опікуємось нею.
В Житомирі підписали перший і на сьогодні єдиний тристоронній договір про наставництво, хоча навчання ще наприкінці 2025 року пройшли 10 наставників. Чи утворились вже інші пари наставник-дитина?
Загалом Житомирський міський центр соціальних служб направив на навчання 10 людей. Один з тих, хто його пройшов, наразі став на захист України, тому поки що питання його наставництва відкладено до його повернення до цивільного життя. А та наша колега, яка вже стала наставницею, проходила навчання за межами Житомира, це теж нормально.
Дійсно, станом на сьогодні ми підписали єдиний в області договір про наставництво. Зараз ми готуємо ще трьох діток, щоб підписувати наступні договори з кандидатами у наставники. Ми вже опрацювали усі рекомендації, зустрілись із обласним центром, який готував кандидатів. Це важливо, бо якщо дитина, наприклад, дуже активна, сангвінік з холериком, у неї точно не може бути наставником трошки замкнута в собі людина. Або навпаки. Тому ми рухаємось, але головне, не наламати дров, тому ми спішимо повільно. Тут немає визначених термінів, все відбувається індивідуально. Питання може розглядатися тиждень, а може розглядатися кілька місяців. Таке теж може бути.
Що передбачає договір про наставництво і в яких випадках він може бути розірваний?
Договір, який ми підписуємо, це дуже виважений і ретельно пропрацьований документ, який регламентує усі можливості, які будуть на користь дитині, розвиватимуть її та сприятимуть розвитку їй самостійності. Так як в нашій громаді координує наставництво саме Центр соціальних служб міськради, саме ми маємо повноваження розмовляти з дитиною, розмовляти з наставником, втручатися у той план заходів і зустрічей з дитиною, який складається в обов'язковому порядку із наставником та навчальним закладом. Безпосередньо на нас лежить відповідальність із підготовки кандидатів, збору документів — це медична довідка, направлення на обов’язкове навчання, яке на Житомирщині проводить обласний центр соціальних служб. Ці навчання можуть проводити тільки сертифіковані спеціалісти, які пройшли навчання на рівні Міністерства соціальної політики України.
Щодо змісту самого наставництва, хочу скакати важливу річ: треба бути добрим наставником, а не "добреньким". Цього треба уникнути. Ми не можемо загравати з дитиною і підтримувати її у можливих хибних моментах або порушеннях чогось. Наставник має бути тією делікатною, об'єктивною людиною, яка має допомогти дитині знайти вихід зі складної ситуації, якщо виникає якийсь конфлікт.
Наставник не має права забирати дитину підопічну до себе додому з ночівлею без попереднього звернення за дозволом до служби у справах дітей. В такому випадку ми маємо вийти за місцем проживання наставника, скласти відповідний акт, побачити умови проживання. І якщо наставник, наприклад, запрошує дитину на прогулянку, він обов'язково це має погодити із керівництвом навчального закладу. Якщо наставник це порушує, наставництво може бути припинене. Також наставництво може бути припинене, якщо наставник, наприклад, пропонує дитині, можливо, якісь види діяльності, які можуть нести загрозу життю і здоров'ю — спробувати себе у травматичному спорті чи спробувати покермувати машиною — щось, що несе ризики для життя і здоров'я дитини.
Також є дуже серйозне і делікатне питання, яке хочу окремо проговорити. Наставник має свої світоглядні погляди — і це нормально. Він може сповідувати будь-яку релігію, але він не має права нав'язувати дитині свій світогляд. Це теж є підставою для переривання наставництва.
Як діти підліткового віку сприймають інформацію про можливу появу дорослого наставника у своєму житті? Чи завжди це позитивна для них новина, чи ви бачите різні ситуації?
Ви знаєте, ми бачимо різні ситуації, і діти є діти. Коли говориш дітям загальну інформацію, вони спочатку сприймають нейтрально. Тут дуже важливе індивідуальне спілкування. І у нас як соціальних працівників і у фахівців навчальних закладів є така можливість. І коли ти кажеш дитині в довірливій розмові, що в тебе, можливо, буде старший друг, діти погоджуються. 90% результату дає індивідуальне спілкування.
Є дуже важливий момент, якого ми, звичайно, дотримались, коли підписували перший тристоронній договір — спочатку дозвіл на підписання договору дає дитина, над якою буде встановлено наставництво. Це відбувається виключно з її згоди. Але для того, щоб дитина цього захотіла, ми маємо дуже грамотно і делікатно розповісти їй про наставництво. І ми, таким чином, потроху формуємо нашу базу з діток, яким надалі підбиратимемо наставників. Ми вже маємо певну базу таких дітей, але для нас це вперше, і ми не маємо права помилитися.
Ми звертаємось, зокрема, до досвіду наших колег з Києва, де багато наставників, тому що в них ще працюють інституції проживання статусних діток. З їх досвіду ми побачили, як важливо, щоб до процесу підбору пар наставник-дитина були залучені представники обласного центру соціальних служб, тобто ті люди, які проводили навчання кандидатів, які комунікували з майбутніми наставниками. Бо вони знають їхні уподобання, здібності, якісь людські особливості. Адже нам дуже важливо не помилитися.
Ви розумієте, немає ні одного позбавлення батьківських прав, коли там гарна ситуація в сім'ї. Тому ми маємо розуміти, що така дитина втратила батьків через невиконання батьками своїх батьківських обов'язків. Ми маємо розуміти, який досвід травм має кожна дитина, яка втратила батьків. Чи то біологічна смерть батьків, чи то позбавлення прав, і дитина набуває статусу соціальної сироти. Який важкий тягар у кожної такої дитини на душі, який важкий досвід дитинства у цих дітей.
І як важливо нам їх не принизити, не травмувати, а дати їм відчути, що ми розмовляємо на рівних з величезною повагою до кожної особистості. Підтримати, зрозуміти і навіть просто бути поруч. Дуже важливо не перетворювати наставництво у максималізм. Треба бути дуже делікатним другом або подругою.
Куди у Житомирі звертатись людям, які хотіли б стати наставником для дитини-підлітка, позбавленої батьківського піклування?
Ми будемо дуже раді бачити людей, яким це цікаво. І це не означає, що людина одразу зобов'язана прийняти рішення стати наставником. Ми будемо раді, по-перше, просто розповісти, що, як, до чого. І тоді вже вона робить свої висновки.
Центр соціальних служб Житомирської міської ради знаходиться у Прозорому офісі. Наша адреса майдан Польовий, 8, кабінет 308. Це служба підтримки дітей-сирі та дітей, позбавлених батьківського піклування. Також можна звертатися в кабінет 107, це безпосередньо мій кабінет як керівника, і в кабінет 101. Наш телефон 063-354-6520. Ми радо відповімо на кожен дзвінок.
Що відомо про реалізацію проєкту наставництва на Житомирщині
Раніше Суспільне розповідало про те, що Житомирська область увійшла до пілотного проєкту із підготовки наставників для дітей, які виховуються без батьків, разом із 9 іншими областями: Волинською, Дніпропетровською, Закарпатською, Київською, Львівською, Полтавською, Харківською, Хмельницькою і Чернівецькою. 6 грудня 2025 року на Житомирщині завершила навчання перша в області група із 10-ти кандидатів у наставники. Готували їх тренери Житомирського обласного центру соціальних служб у партнерстві з ГО "Світова молодіжна спільнота — Житомир".
Як розповіла Суспільному координаторка проєкту по Житомирській області Юліана Яремчук, на Житомирщині є перелік закладів, в які можуть заходити наставники. Це заклади двох напрямків – освітні і заклади медичного направлення. Вони розташовані по всій території Житомирської області. Акцент в цій програмі робиться на ті заклади, де діти перебувають цілодобово. Зокрема, два заклади є в Житомирі, є соціальний заклад в Новоборівській громаді, в Тетерівській громаді, заклади у Бердичеві, Коростишеві, в Довбиші, в Вишевицькій громаді, спеціалізована школа в Денишах, в Потіївці.
Серед перших кандидатів у наставники були Аліна Кундіч та Людмила Моргун. Жінки розповіли про своє рішення стати наставником, про навчання та про особливості комунікації із дитиною.
У лютому 2026 року у Житомирській громаді підписали перший в Житомирській області договір про наставництво. В однієї з вихованок Професійного коледжу технічних інновацій з'явилася наставниця — книжкова блогерка та контент-креаторка Лілія Галка. Жінка розповіла свою історію наставництва і про те, як відбулася перша зустріч з дівчинкою, для якої вона стала наставницею.
"Це було дуже емоційно і трішечки неочікувано для мене. Коли ти проходиш навчання, ти формуєш доволі чітку картинку того, що буде відбуватись, але все це — в теорії. Тому, коли я прийшла, щоб просто прочитати анкету дитини, то побачила, що в кабінеті, де відбувалась наша зустріч, уже сидить сама ця 14-річна дівчинка. Моє перше враження про неї — вона дуже життєрадісна та відкрита, що не завжди типово для дітей, позбавлених батьківського піклування. Ми одразу на всіх питаннях зійшлися, ми поїхали разом поїсти та пограти в різні ігри, під час яких змогли більше дізнатись одна про одну", — розповіла в етері Українського радіо Житомир наставниця Лілія Галка.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
