Бібліотекарка Людмила Ковалевич 47 років працює у бібліотеці-філіалі №1 міських бібліотек Житомира. Кореспондентам Суспільного вона розповіла про свій шлях у професії, роботу з дітьми, любов до читання та роль книги у повсякденному житті.
Людмила Ковалевич народилася і виросла в селі Базар Народицької громади Житомирської області в родині вчителів. За її словами, з дитинства багато читала і мріяла стати бібліотекаркою.
"Читала різних авторів: і Нестайка, і Слабошпицького. Звичайно, читала українську літературу — оповідання, казки. Усе, що траплялося під руки", — пригадала Людмила Ковалевич.
Після закінчення школи Людмила Ковалевич працювала директоркою Базарівського сільського будинку культури, згодом вступила на бібліотечний відділ Рівненського інституту культури. З 1979 року вона працює у філіалах міських бібліотек Житомира.
"Коли приходжу сюди на роботу, інколи навіть забуваю, що я на роботі. Тут багато різних справ. Я дуже люблю дітей — вони завжди поруч зі мною, як коло квочки", — сказала бібліотекарка.
Завідувачка бібліотеки-філіалу №1 міських бібліотек Житомира Лідія Охрименко розповіла, що для дітей Людмила Ковалевич — як бабуся.
"Коли ми відкриваємо якийсь захід і вона починає говорити та читати, дітки слухають її надзвичайно уважно. Вони від неї у захваті. Як завідувачка можу сказати: Людмила Ковалевич на своєму місці, присвятила все життя бібліотеці, любить свою роботу і не бачить себе ніде більше. Я жартувала: " Людмила Василівна, може…", а вона: "Ні, ні, ні. Це моє, я тут". Вона знає кожну книжку, знає, як її запропонувати і подати — від малих до дорослих", — розказала Лідія Охрименко.
За словами Людмили Ковалевич, вона дуже хвилювалася, коли записувала першу відеоказку.
"Спочатку мені було трохи не по собі. Думаю, що вже трохи вийшла з такого віку, але спробувала. Нічого, начебто вийшло. Ми прочитали казку, зробили всі заміси, все так, як треба. Навіть спекли колобочка, і начебто все вийшло", — сказала Людмила.
Бібліотекарка розповіла, що любить свою роботу і не уявляє життя без книг.
"Якщо не любиш людей і дітей, до бібліотеки не варто йти. І, звичайно, треба любити книгу — щоб сам прочитав і міг порадити її дітям і дорослим", — говорить Людмила Ковалевич.
Зі слів Людмили, запах бібліотеки завжди викликає у неї відчуття затишку, спокою та ностальгії.
"Ось дивіться, тут ціла поличка книжок Стронга. Книжка не нова, але коли гортаєш сторінки, відчуваєш чарівний запах живої книги — це справжнє диво. Я люблю виставляти книги ось так. Коли поставиш книгу певним чином, на неї відразу звертають увагу. Це вже з мого практичного досвіду. Тільки так виставляємо — і книги швидко йдуть у руки", — сказала бібліотекарка.
Людмила Ковалевич розповіла, що фонд бібліотеки постійно оновлюється, що дозволяє читачам знаходити різнопланову літературу.
"У нас змінилися смаки. З’явилися різні гаджети, і, звичайно, зараз інформації багато. Але інформація з книги — це інше: її можна взяти в руки, відчути живу книгу, кожну сторінку. Я тільки за те, щоб діти читали і мали контакт із живою книгою", — розказала Людмила.
За словами бібліотекарки, немає такого вечора, що б вона не читала.
"Я дуже люблю читати. Коли беру книжку в руки і розкривається цікавий сюжет, можу читати цілу ніч. Мені здається, що під час читання людина забуває про все, занурюється в сюжет і трохи відпочиває душею. Час зараз складний, тяжко на душі, але книга допомагає. Навіть коли починається тривога, я все одно читаю, поринаю в сюжет — і мені стає легше", — сказала Людмила Ковалевич.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
