У Вінниці учасниці волонтерської групи "Теплі обійми. В'яжемо перемогу" допомагають оборонцям. Вони в'яжуть теплі речі, як-от шкарпетки, пояси та шапки, та відправляють їх на всі напрямки фронту.
Координаторка волонтерської групи Ірина Ярошинська розповіла Суспільному, що, поки одні в'яжуть, то інші шукають нитки, відправляють готові вироби на фронт. Два роки тому вона поширила допис у Facebook про такі потреби фронту. Згодом створила групу “Теплі обійми. В'яжемо перемогу”.
"Два роки ми так працюємо. В нас команда склалася: на 90% це жінки поважного віку, які допомагають нашим воїнам. Сьогодні в нашій команді працюють близько 15 жінок. Це не тільки з Вінниці, але й передають нам пояси з Оратова, Турбова, Калинівки, Вінниці також. За цей час ми наплели близько 500 поясів. Також плетемо шкарпетки. Жилетки дуже зручним покроєм, що вони гарно лягають на будь-який розмір і фігуру. Вони зручні на бронежилет", — розповіла Ірина Ярошинська.
Вінничанка Вікторія Черняк в'яже пояси для захисників у себе в квартирі разом з сусідкою Аллою Гордієць. Вона розповіла, що роблять, аби було не лише тепло, а й гарно. Жінка до волонтерок доєдналася два роки тому.
Спочатку виготовляла для захисників шкарпетки та шапки. Зараз, за її словами, великий попит на пояси.
"Уже в'яжу пояси майже два роки. У цьому році я вже зв'язала 42 пояси. Це день і ніч. Дякувати чоловіку, що він допомагає нитки розпускати, скручувати, а я сиджу зранку до ночі. Коли не можу спати вночі — в'яжу. І думаю про цих дітей наших всіх. Один пояс ми в'яжемо два дні. А їх треба багато. Нас в'яже декілька. От Алла в іншому під'їзді живе. Я їй телефоную, вона приходить до мене, і ми з нею радимось і в'яжемо сидимо. І каву поп'ємо, і за хлопців побалакаємо. Як їм там — хлопцям", — розповіла Вікторія Черняк.
Алла Гордієць розповіла, що волонтерить рік. За цей час вив’язала 35 поясів.
"Я не знала, як в'язати, але побачила, як що. Я дитяче в'язала і доросле, і светри, і шкарпетки. Пояси я почала в'язати з того року. Як починаю роботу, то я спершу дивлюсь, які нитки. Як вони паршивенькі, то я їх комбіную. Як в мене ось був пояс. Я його розпустила і почала в'язати. От мені вистачить цього мотка на два пояси. В'яжу і думаю, щоб воно було добре хлопцям. Щоб вони їх гріли. Хлопцям воно гріє спину, вони відчувають, що хтось їм допомагає, хтось не забуває. Бо їм там дуже тяжко. І хлопцям, і дівчатам, і жінкам", — сказала Алла Гордієць.
81-річна вінничанка Людмила Яцюк — найстарша учасниця “в'язального батальйону”. Вона сусідка Вікторії Черняк, мешкає кількома поверхами вище. Про групу“ Теплі обійми” дізналась від доньки торік і включилась у роботу.
"Я люблю дуже в'язати, але мені важко в'язати, те що я в'язала, плаття, кофти. Але я не можу стояти осторонь. Це 29 пояс мій за цю зиму. Коли почалися морози, я нічим не можу займатися, ніж в'язання поясів. Бо мене мучить совість. Як не в'язати, коли вони мерзнуть в окопах. Це робота важка, і, звичайно, ці мої 28 поясів — вони не розв'яжуть проблеми, але мене втішає те, що якщо навіть одна людина відчуває тепло, то це дуже добре", — сказала Людмила Яцюк.
Саме завдяки соцмережам приєдналась до “Теплих обіймів” Вікторія Біркентале. Вона розповіла, що вже двічі їй довелося тікати від війни: у 2014 з Донецька, у 2022 — з Маріуполя.
"Приїхали у Вінницю, бо це місто дуже гостинне, люди. Тут легше було адаптуватись і розуміти, як далі жити. Сьогодні з пані Іриною зустрілась, аби забрати нитки. Вчора передала декілька виробів, які ми в'яжемо з донькою. В'яжемо третій рік. Я в'яжу пояси та шапки для захисників", — сказала Вікторія Біркентале.
Свої роботи вона популяризує через соцмережі, аби залучати більше людей до цієї справи. Для цього веде сторінку у Facebook, де розповідає, як виготовляти теплі речі.
"Я намагаюся кожну вільну хвилину цим займатись, переважно це ночами, бо і робота. Щоразу в'яжемо на запит. І оці ІПСО, що це нікому не потрібно, це дійсно такі ворожі вкиди. Бо всі відгуки, які ми чуємо від захисників — позитивні. Вони дякують", — розповіла Вікторія Біркентале.
Теплі речі вінницькі волонтерки відправляють на всі напрямки фронту. За словами Ірини Ярошинської, тепло, що пройшло крізь серця, зігріє найдальші окопи.
