Жителька села Пороги Ямпільської громади, що на Вінниччині, 84-річна Галина Прилипко п'ятий рік шиє для українських військових спідню білизну, адаптивний одяг для поранених, теплі жилетки та інші речі. У домашній майстерні жінка працює приблизно по п'ять годин щодня.
Суспільному розповіла, що волонтерську діяльність розпочала навесні 2022 року.
«До мене прийшов Олег Івасенко і попросив зробити клич, щоб люди приносили допомогу для військового, який приїхав у відпустку. Я організувала. А він тоді й каже: "Вона ще й не знає, що вже стала волонтеркою", — розповіла жінка.
Спочатку Галина Прилипко допомагала збирати необхідні речі, а згодом вирішила застосувати свої професійні навички.
«Подумала: що я можу зробити? Устілки можу — вони потрібні на фронті. Потім почали привозити шинелі. Кажу: "Давайте ще щось шити". Вирішили робити спідню білизну. Матеріалів не було, тому просила людей приносити старі простирадла, підодіяльники. Усе йшло в роботу», — сказала майстриня.
За тиждень жінка пошила 25 речей, а за місяць — понад сотню. Згодом вона долучилася до роботи волонтерської команди «Джерела Перемоги», яка забезпечує її тканинами, нитками та іншими матеріалами.
У домашній майстерні Галина Прилипко працює на промисловій швейній машинці. Також має оверлок і праску. За її словами, машинці майже стільки ж років, скільки й їй.
«Цю машинку мені віддала подруга після закриття військового ательє, де я працювала. Сказала: "Забирай, нікому вже не потрібна". А вона й досі служить», — розповіла жінка.
У 1962 році Галина Прилипко закінчила Одеське швейне училище. Після цього 38 років працювала у військовому ательє. Була швачкою, майстром, бригадиром, а перед виходом на пенсію — закрійницею у бригаді, де працювали 80 людей.
Нині жінка щодня проводить за роботою близько п'яти годин.
«Встаю о п'ятій ранку. Якщо маю здоров'я, сідаю за машинку, потім трохи снідаю та відпочиваю і знову працюю. Скільки дозволяє здоров'я», — сказала Галина Прилипко.
Майстриня шиє звичайну та адаптивну білизну для поранених військових. Вироби для людей з ампутаціями виготовляє на текстильних застібках-липучках.
«Дивлюся, що потрібно конкретній людині. Якщо без руки чи без ноги — треба так пошити, щоб їй було зручно. Хочеться, щоб людина почувалася живою. Білизна буває білою, із квіточками, зайчиками чи котиками з дитячих підковдр. Хто що мав — те і дав, а я зшила», — розповіла жінка.
Одну пару спідньої білизни Галина Прилипко виготовляє приблизно за 15 хвилин. За тиждень передає волонтерам до 60 готових виробів. Матеріали для роботи надходять не лише з Ямпільщини. Тканини та нитки надсилають з інших регіонів України та з-за кордону.
«Люди почули, що я шию, і почали допомагати. Привозили тканини, нитки. Надсилали матеріали навіть із Латвії. Добрі люди знаходяться всюди», — сказала майстриня.
Себе волонтеркою Галина Прилипко не називає.
«Я просто допомагаю людям. Тим хлопцям, яких не знаю. Але мені їх дуже шкода. Це ж мої діти», — сказала жінка.
Готові вироби до Ямполя допомагає доставляти брат Галини Прилипко — Микола Сергійович, який також займається волонтерством.
Нині у волонтерському центрі «Джерела Перемоги» готуються до пошиття одягу на холодний період. Керівниця центру Валентина Римарчук розпаковувала посилку з Києва, у якій були тканини для спідньої білизни та матеріал для теплих жилеток.
Також волонтери ремонтують і змащують старі швейні машинки, готують тканини та розкроюють одяг, щоб розпочати пошиття зимових жилетів для військових. До збору матеріалів долучилися працівники Ямпільської міської ради, які передали теплі вживані ковдри.
