У Крижополі на Вінниччині 18 серпня відбулась акція «Їх немає поруч, але вони завжди в наших серцях». Її присвятили підтримці родин військовослужбовців, які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими. Участь взяли рідні захисників із фотографіями своїх близьких. У громаді таких родин близько 70.
Про це Суспільному розповіла дружина полеглого військовослужбовця Леоніда Данилкіна та співорганізаторка акції Тетяна Данилкіна.
За її словами, кількість таких родин постійно змінюється.
Під час акції родичі військовослужбовців розповідали про своїх близьких та наголошували, що продовжують чекати на їхнє повернення.
Серед учасників заходу була жителька Городківської громади Алла Кошельник. Її чоловік Олександр, позивний «Дєд», зник безвісти 24 жовтня 2025 року на Покровському напрямку.
Жінка розповіла, що чоловік підтримував зв'язок із родиною під час служби: телефонував та надсилав відео з дороги на позиції.
Олександр Кошельник пішов на військову службу 27 лютого 2022 року. Спочатку він охороняв Хмельницьку атомну електростанцію, згодом проходив навчання у Великій Британії, після чого був направлений на передові позиції.
«Ми його дуже чекаємо — діти, внуки. Дуже чекаємо, любимо і надіємося, що він повернеться, що він у полоні», — сказала Алла Кошельник.
Участь у заході вперше взяла жителька Крижополя Світлана Крива. Вона розшукує свого сина Андрія Кривого.
За словами матері, військовослужбовець зник безвісти 22 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Богуславки Ізюмського району Харківської області.
Світлана Крива розповіла, що востаннє син виходив на зв'язок 12 червня. Тоді він попросив її чекати та вірити, що повернеться.
«Я вірю і чекаю, що він повернеться», — сказала жінка.
Разом із матір'ю на акцію прийшов брат Андрія — Павло Кривий. Він також військовослужбовець. Раніше служив у штурмовій бригаді, а нині проходить реабілітацію після мінно-вибухової травми.
«Мама подзвонила, що пропав рідний брат. Я приїхав, щоб підтримати», — розповів Павло Кривий.
Наприкінці акції учасники ходою вирушили до Алеї Надії. Там мама полеглого військовослужбовця Дмитра Сороки — Людмила — зняла фотографію свого сина.
Дмитро Сорока народився 10 грудня 1986 року в Ободівці. Навчався у Крижопільській школі №2 та Крижопільському професійному училищі, де здобув професію електрозварювальника.
У 2014 році він вирушив у зону проведення антитерористичної операції та воював на Донецькому напрямку, зокрема поблизу Бахмута. Після повернення працював у КП «Крижопільводоканал».
27 лютого 2022 року Дмитра Сороку призвали на військову службу. Він був командиром 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти військової частини А7335.
Під час акції повідомили, що 23 липня 2026 року останки невідомого Захисника України ідентифікували як останки Дмитра Сороки. За встановленими даними, він загинув 28 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Веселе Комарської громади Волноваського району Донецької області.
3 серпня 2026 року Дмитро Сорока повернувся до рідної громади на щиті.
Наступну зустріч родин безвісти зниклих та військовополонених у Крижополі планують провести 30 серпня під час забігу на вшанування пам'яті Героїв. Про це розповіла співорганізаторка акції Іванка Флора.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
