За перші 10 днів війни зробили 17 бойових вильотів, обстрілювали російські колони бронетехніки й допомагали зупинити рух окупантів на Вознесенськ — так про екіпаж свого сина розповідає Микола Бондаренко. Його Сергій, штурман гелікоптера Мі-8, загинув 6 березня 2022 року на Миколаївщині.
Син служив у 18-тій окремій бригаді армійської авіації імені Івана Сікорського, повномасштабне вторгнення його екіпаж зустрів на півдні країни, каже Микола Бондаренко.
"У перший же день війни вони в 4 ранку вилетіли, забрали з під удару всі гелікоптери. Коли привезли мені льотну книжку, побачив, що 24-го числа в них було 5 бойових вильотів за один день. Всього, 17 вильотів за 10 днів", — розповів Микола Бондаренко.
Сергій був кадровий військовий, із дитинства мріяв про небо, насолоджувався службою та польотами — так про брата розповіла сестра Світлана Дєдова.
"Щоразу, коли він підіймався в небо чи плигали з парашутів, він обдзвонював маму, тата, мене і з таким захопленням про це розповідав. Говорив, а в нього зорі в очах палали. Настільки любив ці польоти. Ні разу не задумувалась, щоб він міг бути кимось іншим, ніж вертолітником", — сказала Світлана Дєдова.
Загинув Сергій 6 березня 2022 року неподалік села Архангельське на Миколаївщині. Тоді росіяни підбили два екіпажі вертольотів. Микола Бондаренко розповів, що родина мала надію, що син живий.
"Телефон його був у мережі. Ми одразу думали, що їх збили й вони ховаються, виходять до своїх. Виявилось, що це росіяни забрала їх телефони і йшли по фронту".
Професіонал і чудовий напарник — так про Сергія згадує його побратим Микола. Разом вчились у Харківському університеті Повітряних Сил, по тому разом служили у 18-ій бригаді авіації.
"Здавалося, міг більше розказати, чим у Вікіпедії написано, але слухати було приємно, чи то в класі підготовки до польотів, чи то десь у відрядженні, чи то, на той час, ще в зоні АТО. До своєї роботи ставився відповідально, готувався до польотів", — розповів Микола.
До могили сина на Новогайсинське кладовище у Липовці родина приходить щотижня.
Також у місті на його честь назвали вулицю, а на роковини загибелі на стіні ліцею, де навчався захисник, встановили меморіальну дошку, розповіла класний керівник Сергія — Олена Шиндирук.
"Мало дітей у віці 8-9 класів знають, що вони хочуть. А ця дитина знала. Є люди, які посміхаються, щоб гарно виглядати, а він в деякі моменти намагався бути серйозним, але все одно посміхався", — каже Олена.
Навесні 2023-го їздили на місце загибелі сина, розповіла нам Марія Бондаренко. Там і знайшли жетон та особисті речі Сергія. Тільки тоді змогла усвідомити, що його більше немає.
