Володимир Шкадь на псевдо "Шкет" – боєць 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, що дислокується на Вінниччині. Служить із 2014 року, тоді пішов добровольцем захищати Україну на Донбасі. Нині він головний сержант кулеметного взводу роти вогневої підтримки. Про те, де зустрів 24 лютого, про звільнення Миколаївщини й побут російських військових оборонець розповів Супільному.
Повномасштабне вторгнення росіян Володимир Шкадь зустрів на Херсонщині.
"Ми комплектувалися, приводили техніку до бою, заряджали це все. Тобто готувалися. Кожен знав своє місце, куди висувається. Виїхали на перехрестя. Комбат сказав закріпитись, трішки в тилу, прикривати відхід, прикривати дорогу. Перше, що почули – це дві "СушкиСамохідна артилерійська установка", які зайшли зліва-направо. Вони вдарили по роті, по хлопцям нашим" , – згадує Володимир.
Із Херсонщини підрозділ оборонців декілька днів відходив до Миколаєва із боями.
"Це було дуже важко, дуже довго. Для нас це було, як вічність. Начальник штабу зібрав, хто залишився, та й говорить: "Хлопці, ми можемо поїхати додому, але це не діло. Давайте тут зупинимось, приймемо бій. Краще там це зупинимо, ніж воно прийде до нас додому".
Підрозділ Володимира боронив Миколаївський аеропорт. Далі – великий наступ українського війська, який звільнив значну частину Миколаївщини.
"Ми вже прямо гнали їх. Миколаївщина була важча, тому що там багато каналів. Не виходило швидко наступати. Плюс артилерія з їхнього боку не давала нічого зробити. Ззаду йшли їхні інженери і робили окопи. Коли вони відступали, заходили на готові позиції. Увесь цей час їхні інженери копали, через що нам було важко", – розповів "Шкет".
У перерві між виконанням бойових завдань Володимир їздив на навчання до Великої Британії. Там разом з іншими бійцями освоювали тактику, тренувалися та вивчали західні зразки озброєння.
"Було все, як наші курси лідерства, тільки трохи відрізнялося. Півтора місяці. Вони підтримували повністю. Що могли, те й робили для нас. Взагалі, мені сподобалось, тільки що було трохи важко".
Коли бійці 59-ї бригади звільняли Херсон, Володимир лікувався від контузії після артилерійського обстрілу.
Оборонець розповідає: за понад півроку активних боїв, усвідомив нікчемність російської армії.
"Російська армія більше розкручена. Так, в них багато техніки, багато артилерії. Після Радянського Союзу дуже багато чого залишилось. Це єдине, що їх багато. Бачили їх екіпіровку, вона ніяка, одяг ніякий. Хлопці знищували "тигр", який ніби має п'ятий клас захисту, але пробивається калібром 5,45".
Дивував побут окупаційних військ на їхніх позиціях
"Мене здивувало, що вони на перекриття взяли сонячну панель. Одразу не звернув уваги на це, мені хлопці потім кажуть "Дивись". Я не знаю, чим вони думали. Просто сонячна панель, три чи чотири патики і трішки землею присипано, типу бліндажа".
"Коли зайшли в будинок, зайшли у ванну – все було загаджено, окрім унітаза. Ми не могли цього зрозуміти. Чи вони там вмивалися, чи що. Кругом було, окрім унітаза. Ми перед цим бачили таке тільки по телевізору".
Володимир досі відновлюється від контузії. Розповідає, лікарі попередили, що наступне ушкодження може вартувати йому психічного здоров’я. Проте, розповідає чоловік, зі служби йти не збирається. Служитиме до перемоги України.
Читайте також
- "Вони бачать все, їх не бачить ніхто": вінничани виготовили понад сотню приладів нічного бачення для оборонців
- "Армія без жартів – це не про нас", – історія головного сержанта із бригади "Червона калина"
