Прилади нічого бачення для оборонців виготовляють вінничани Денис Клімов та Максим Волосович із ГО "Дорожній контроль Вінниця". За півроку на різні напрямки таких передали понад сотню. Ще на два десятки мають замовлення.
Кожен прилад перевіряють та тестують. Про це винахідники розповіли Суспільному.
"Прилад складається з монітора, що розташований в салоні, зовнішньої камери і електропроводки зі штекером живлення й штекером підключення монітора. Встановлюється дуже просто: камера на магніті з регулюванням на кришу, потужний магніт. Монітор — на торпеду", — розказав Максим Волосович.
Штекер монітора підключають до прикурювача. Встановлення приладу займає до хвилини.
"Було прийнято рішення робити довгий кабель. У легковому автомобілі його можна змотати й за сидіння сховати. Але якщо це вантажний автомобіль або БТР, танк, там треба зовсім інша довжина кабелю. Тут він із запасом, вистачає на будь-яку техніку", — розповів Денис Клімов.
Денис — натхненник і контролер якості, Максим — конструктор. Обоє без технічної освіти. Перші прилади збирали із пів сотні камер. Тестували також прожектори, підсвітки, кабелі. Витратили майже три місяці.
"Потрапила в руки насадка, цифрова, на приціл оптичний. Принцип десь такий самий: камера, монітор. Вона мала вчепитися на оптичний приціл і мало бути щось схоже на прилад нічного бачення для оптичного прицілу. Вирішили по цьому принципу, але зробити свій прилад для водіння", — пояснив Денис Клімов.
"Збирається він з світлочутливої камери. Не кожна камера підходить, щоб вона не гальмувала зображення, щоб не було втрати швидкості сигналу. Також входить світлочутлива підсвітка, яка дозволяє бачити на відстані 100-150 метрів", — додав Максим.
Камера у металевій, водонепроникній коробці. Кабель — у захисному "кожусі", аби не перебився дверима.
"Її в салоні не встановиш, бо наше око реагує на звичайне світло, так само як камера реагує на інфрачервоне світло. Кожен з нас зіштовхувався з ситуацією, коли вночі в салоні автомобіля, коли рухаємося включити ліхтарик чи телефон. Лобове скло блікує, ми бачимо, що робиться в салоні, а що робиться за автомобілем. Ми не бачимо. По такому самому принципу працює й інфрачервоне світло. Воно теж саме світло, але ми його оком не бачимо", — розповів Денис.
"Всі запчастини йдуть з Китаю. Зараз великі перебої і уже великий попит, бо багато людей роблять прилади нічного бачення. Всі хороші запчастини навіть не встигають зʼявлятися у магазині. Їх розбирають на підʼїзді", — розказав Максим.
Перед поїздкою Денис перевірив роботу камери. Автомобіль заведений, але фари вимкнені.
"Якщо їдемо зі світлом, нас видно. Якщо дивитися прямо на автомобіль, більше ніж з 5 км. Але є нюанси. Коли ми їдемо зі світлом, якщо дивитися збоку, то наше світло освітлює дорогу, дерева. Можемо ще не бачити сам автомобіль, але бачити, що він рухається. А в інфрачервоного світла такого ефекту немає. Дерево не світиться, виключаємо світло, нічого не світиться. Ми бачимо все, нас не бачить ніхто. Це не шапка-невидимка. Там є червоні світлодіоди, які оком видно десь з метрів 20-30, але з цієї відстані чутно звук двигуна. В тепловізорі у будь-якому випадку буде видно автомобіль", — пояснив Денис.
Максим та Денис також розробили ще один прилад. Він у вигляді шолома, який складається з монітора й лінзи з окулярами. Такі можна застосовувати, щоб уникнути світла від монітору. Наприклад при евакуації пораненого, коли дорогу необхідно бачити лише водію.
"Коли є ситуація якогось штурму чи якихось дій, коли потрібно бачити дорогу всьому підрозділу, то розбираються ці очки. Ставиться на панель монітор і бачить увесь підрозділ" — розповів Денис.
Аби зібрати прилад, потрібно два дні. Собівартість — 7 тисяч гривень. За словами хлопців, комплекти нічного бачення потрібні різним підрозділам. Наразі мають чимало замовлень.
Читайте також
- У Вінниці організували ряд безкоштовних майстер-класів для військовослужбовців та родин ветеранів
- Від гарячих страв до згущеного молока: на Вінниччині односельчани об'єдналися у "кулінарний батальйон"
