У Вінниці центр денного перебування для дітей з інвалідністю "Свій простір" став одним із перших учасників експериментального проєкту Міністерства соціальної політики України з надання послуги комплексного розвитку та догляду. У центрі діти, які не можуть відвідувати школу очно, перебувають по 6 або 8 годин, навчаються, спілкуються з однолітками, працюють із фахівцями та здобувають побутові й соціальні навички.
Потреба в такій послузі, за словами голови правління громадської організації "Свій простір" Катерини Яковлєвої, є значно більшою, ніж може покрити один центр. Про це вона розповіла в ефірі Українського Радіо Вінниця.
За її словами, суть нової соціальної послуги полягає в тому, щоб діти з інвалідністю, які з різних причин не можуть навчатися очно у школі, не залишалися ізольованими вдома, а мали простір для розвитку, спілкування та соціалізації.
"Тобто ці діти відвідують школу на індивідуальній формі навчання, і вчителі можуть приходити в цей центр і проводити там заняття. Але паралельно дитина перебуває в центрі 6 або 8 годин, і вона в цей час соціалізується, грається з дітьми свого віку, відвідує заняття соціального робітника, вихователя, фізичного терапевта. І виходить, що дитина не є замкнутою в маленькій квартирі з батьками, вона розвивається так, як і потрібно для її віку", — розповіла Катерина Яковлєва.
У центрі "Свій простір" нині сформовані дві групи. У кожній працюють вихователь і соціальні робітники. Один соціальний робітник закріплений за двома дітьми. Також із дітьми займаються психолог, фізичний терапевт і соціальний працівник, який працює з родинами та вивчає їхні потреби.
За словами Катерини Яковлєвої, ідея створення центру виникла торік.
"Перша наша зустріч була 25 квітня. Взагалі все почалося з того, що в однієї з наших мам, співзасновниці нашого центру, виникло розуміння, що їй немає куди зі своєю дитиною піти. Немає ніякого закладу, де дитина могла б перебувати постійно. І виходить, що вона замкнена вдома з цією дитиною 24 на 7. Неможливість працювати батькам, неможливість нормально розвиватися з дитиною", — розповіла вона.
Першою керівницею центру була Юлія Дякун.
"Пані Юлія Дякун, яка була першим керівником нашого центру, просто в інтернеті написала допис, що, можливо, вона не одна, яка має такі проблеми. І була в нас перша зустріч 25 квітня, де 12 мам прийшло на зустріч, і ми зрозуміли, що треба щось робити. Ми дуже швиденько згуртувались. Це заслуга саме пані Юлії, тому що вона дуже оперативно нас згуртувала, і вже 1 червня був перший день роботи нашого центру. Тобто за цей час ми створили громадську організацію, знайшли приміщення, орендували", — сказала голова правління ГО.
Назву "Свій простір" обрали тому, що хотіли створити місце, де дитина з інвалідністю почуватиметься прийнятою.
"Ми думали, як назвати. Ось у нас є діти, нам потрібне місце, простір. Ага, нам потрібен простір. І це буде "Свій простір". Тобто там, де кожна дитина буде відчувати, що ось це моя територія, я тут такий, який я є. Діти, можливо, цього не розуміють, але батьки дуже часто розуміють, коли суспільство ще, на жаль, не приймає дітей з інвалідністю, людей з інвалідністю. А тут тобі не потрібно придумувати якісь маски, ти тут свій, це твій простір", — розповіла Катерина Яковлєва.
Послугами центру можуть скористатися діти з інвалідністю віком від 6 до 18 років. Нині центр відвідують діти від 6 до 16 років. Вони розподілені у дві групи за віком, щоб їм було комфортніше спілкуватися та взаємодіяти.
"Потреба колосальна. Справді, коли ми рік тому почали робити опитування в соціальних мережах, у групах у Viber серед батьків, які виховують дітей з інвалідністю, ми зрозуміли, що одного такого центру недостатньо для нашої Вінницької територіальної громади. До нас було дуже багато звернень. На початку ми виставили форму, і коли побачили, що там вже є 60 звернень, нам довелось закривати форму, тому що ми вже розуміли, що не зможемо покрити навіть цих 60 звернень. Ми не зможемо всім надати хоч якусь послугу, хоч якусь допомогу", — розповіла Яковлєва.
За її словами, до центру звертаються родини не лише з різних мікрорайонів Вінниці, а й з області. Дітям, які живуть далеко від центру, складно добиратися, особливо громадським транспортом.
"Добре, що зараз є ось ця комплексна послуга, тому що ми коли починали, тоді ще не було комплексної послуги і нам потрібно було дуже багато коштів шукати через благодійників, меценатів, друзів, знайомих. А наразі є комплексна послуга, є можливість фінансування від Фонду осіб з інвалідністю. І це дуже велика допомога, звичайно. Є за що виплачувати зарплату, тому ти можеш закликати якихось спеціалістів до себе на роботу", — розповіла голова правління ГО.
Сама Катерина Яковлєва була однією з 12 мам, які прийшли на першу зустріч. Вона є співзасновницею громадської організації. Її восьмирічний син має інвалідність і через карантин, пандемію COVID-19 та війну не відвідував дитячий садок очно.
"Я була одна з тих 12 мам, яка прийшла на першу зустріч. Я є співзасновницею громадської організації. Просто побачила допис в одній з груп, чи є потреба в когось в такому центрі денного перебування. У мене є дитина з інвалідністю, йому 8 років. Він не відвідував садочок через те, що спочатку карантин, COVID, потім війна. І, на жаль, так вийшло, що садочок ми не змогли відвідувати очно", — сказала вона.
За словами Яковлєвої, для її дитини індивідуальна форма навчання виявилася більш оптимальною, ніж інклюзивне навчання у школі, оскільки син потребує високого рівня підтримки.
"Ми думали, який вид навчання йому обрати, тому що інклюзія йому досить важко буде. Він має п'ятий рівень підтримки по ІРЦ, тобто це повинен бути помічник вихователя, помічник дитини. І є певні діагнози. Я вважаю, що інклюзія йому важко дасться, і індивідуальне навчання більш оптимальне для своєї дитини. І все — побачила допис, вирішила, що треба щось робити, треба працювати в цьому напрямку", — розповіла вона.
Серед головних викликів для батьків дітей з інвалідністю Катерина Яковлєва називає не лише відсутність достатньої кількості послуг, а й ставлення суспільства.
"Наше суспільство тільки починає свій рух до інклюзії, тільки починає розуміння, що таке люди з інвалідністю. Це не якесь незрозуміле явище. Це такі самі люди, як ми, просто склалися обставини. Зараз дуже багато людей з інвалідністю не з народження, а через війну, тому нам потрібно суспільству дуже сильно працювати для того, щоб підтримувати цих батьків, щоб не було хейту до дітей, які навчалися на індивідуальній формі навчання", — сказала вона.
Яковлєва наголосила, що безбар'єрність починається не лише з пандусів чи спеціального обладнання, а й із пояснення дітям, що люди з інвалідністю є частиною суспільства.
"Нам дуже приємно, ми знаходимося недалеко від дитячого садочка, нещодавно був день безбар'єрності, до нас приходили малюки, молодша група — 2-3 роки. Їм вихователі показували: ось крісло колісне, ось дітки, подивіться, ось тут пандус, отак вони пересуваються, хтось навчається за такою спеціальною партою. І це правильно — не ховати людей з інвалідністю, як це було раніше. Інклюзія саме в цьому і полягає, щоб лагідно ми об'єднували всіх, і це тоді буде на користь", — сказала вона.
За рік роботи центр оцінював зміни у функціональності дітей, які його відвідують.
"Ми робили індивідуальне оцінювання кожної дитини, яка відвідує наш центр, і у кожної дитини виріс відсоток функціональності. У когось за рік на 10-15 відсотків, це дуже великий результат. У когось було 1 відсоток, 2 відсотки, 5 відсотків, але потрібно розуміти, що у кожного був свій старт, і у кожної дитини свої можливості. Але у кожної дитини підвищився рівень функціональності", — розповіла Яковлєва.
"Свій простір" — це не навчальний центр, а центр денного перебування.
"У нас немає якихось таких занять розвивальних. Ми не навчальний центр, ми центр денного перебування. У нас є заняття творчі, розвивальні, але це все одно такий дуже базовий рівень. Але саме завдяки тому, що вони знаходяться в середовищі, що вони серед дітей, вони святкують свої дні народження", — сказала вона.
За словами Яковлєвої, для неї як для мами важливим стало те, що її син уперше відсвяткував день народження саме серед дітей.
"Не серед друзів свого брата, тому що в нього, на жаль, немає своїх друзів, а він відсвяткував серед дітей. Ми його вітали, йому дарували кульки, йому співали пісню з днем народження і аплодували. І мені було дуже приємно як мамі. У цьому центрі я не тільки керівник, я дуже багато як мама таких нових емоцій відчуваю, яких раніше не було в мене", — розповіла Катерина Яковлєва.
