У Вінниці 40 людей віком від 14 років беруть участь у програмі транзитного підтриманого проживання. Вони опановують побутові навички, вчаться комунікувати, працювати в команді, знайомляться з різними професіями та готуються до більш самостійного життя.
Ще десять людей отримують послугу підтриманого проживання, троє з них — за місцем проживання. Двоє учасників із січня працюють на кондитерській фабриці у Вінниці.
Про те, як працює транзитне підтримане проживання та чому воно необхідне молоді з важкими формами інвалідності, в ефірі Українського Радіо Вінниця розповіли голова відокремленого підрозділу ГО «Справа Кольпінга в Україні» «Родина Кольпінга міста Вінниці» Леся Самойленко та соціальна педагогиня, координаторка послуги підтриманого та транзитного проживання і напряму профорієнтації Леся Семененко.
Що таке транзитне підтримане проживання
Транзитне підтримане проживання має стати проміжним етапом між життям людини в родині та переходом до підтриманого або самостійного проживання. У Вінниці над таким форматом почали працювати у 2023 році.
«Якщо ми говоримо про безбар'єрність та інклюзивність громади, то це про безперервний цикл надання послуг. Ми починаємо з раннього втручання, потім йде перехід до інклюзивного навчання у садочку чи школі, супровід під час такого навчання. Усе це має містити план переходу, щоб людина на кожному етапі розуміла, яку саме підтримку може отримати, як правильно звернутися по допомогу і як її отримати. І якраз послуга транзитного підтриманого проживання — це те, з чим ми почали працювати з 2023 року, тому що зрозуміли: перед переходом до підтриманого проживання не вистачає саме цього попереднього кроку», — розповіла Леся Самойленко.
За її словами, на етапі транзитного проживання людина отримує інтенсивнішу підтримку та поступово готується до наступного етапу життя.
«Це більш інтенсивна підтримка протягом певного часу, формування груп, якщо молодь у майбутньому проживатиме у групових формах підтриманого проживання. Якщо людина в майбутньому може проживати самостійно — це підготовка до цього наступного етапу. Без цієї послуги ми бачимо, що для дуже багатьох людей перехід до підтриманого проживання буде великим викликом, а подекуди стане практично неможливим», — сказала Леся Самойленко.
Організатори розглядають вінницький досвід як апробацію послуги, яку надалі можна було б запроваджувати в інших громадах України.
«Ми дуже інтенсивно з цим працюємо і розуміємо, що це наш досвід, фактично апробація у Вінниці, яка потім має поширюватися на всю Україну, тому що цього фактично немає. Тут потрібно ще працювати на законодавчому рівні, щоб усе було врегульовано. Але в першу чергу це про наших молодих людей, тому що ми хочемо дати їм можливість гідного життя і належної підтримки», — розповіла Леся Самойленко.
Послугу планують закуповувати коштом громади
Нині проєкт реалізовують за підтримки Бюро ВООЗ в Україні. Водночас організатори співпрацюють із Вінницькою міською радою щодо можливості закупівлі такої послуги за кошти громади.
«Ми дуже вдячні, що на цьому етапі можемо реалізовувати програму і проєкт за підтримки наших партнерів — Бюро ВООЗ в Україні. Ми співпрацюємо з Вінницькою міською радою, щоб у майбутньому відбувалася закупівля цієї послуги за рахунок місцевої громади. Це дуже важливо, щоб відбувалися закупівлі базових соціальних послуг», — сказала Леся Самойленко.
Спочатку до програми залучали учасників віком від 12 років. Нині її орієнтують переважно на молодь від 14 років.
«Ми починали працювати з віком 12+, але розуміємо, що це все ж таки мають бути трохи старші молоді люди — від 14 років. Програма має бути орієнтована саме на підготовку до підтриманого проживання. У 2020 році ми почали працювати з програмою підтриманого проживання, вона в нас напрацьована, тому ми розуміємо, як можна ефективно організувати транзитне підтримане проживання», — розповіла Леся Самойленко.
Молоді люди розповідають про власний досвід
Один із напрямів проєкту — підхід «рівний рівному», коли самі учасники розповідають про свій досвід, потреби та результати.
«У серпні ми проводили семінар "Рівний рівному". Запровадження такого підходу дуже важливе, коли молоді люди можуть говорити самі за себе. Не ми, як фахівці чи батьки, говоримо за них, а молоді люди розповідають, чому така послуга важлива, що вони від неї отримали, які успіхи у них є», — сказала Леся Самойленко.
У межах проєкту до Вінниці також планують запросити батьківські організації з інших областей.
«Ми дуже хочемо, щоб батьківські організації мали можливість приїхати до нас у будинок підтриманого проживання, подивитися, як організована послуга, познайомитися з нашими програмами підтриманого та транзитного підтриманого проживання. І, можливо, потім впроваджувати цей набутий досвід у своїх громадах та областях», — розповіла Леся Самойленко.
Як працює будинок підтриманого проживання
Будинок підтриманого проживання у Вінниці працює з 2020 року. З 2023 він також став навчальним середовищем для учасників транзитної програми.
«У Вінниці наш будинок підтриманого проживання існує з 2020 року. На базі цього будинку пройшли свій шлях учасники послуги підтриманого проживання. Це наші молоді люди, хлопці, які зараз уже є помічниками й асистентами у програмі транзитного підтриманого проживання. Саме з 2023 року будинок є базою такого навчального середовища для підлітків віком від 14 років», — розповіла Леся Семененко.
Верхньої вікової межі для учасників, за її словами, фактично не встановлюють, адже до програми долучаються й старші люди, яким необхідно опанувати навички для більш самостійного життя.
Навчання відбувається у невеликих групах. Учасники опановують як індивідуальні навички, так і взаємодію з іншими людьми.
«Ми вже маємо напрацьовані методики та стратегії й розуміємо, як працювати з групами. Це невеликі групи, комфортні для психологічного контакту. Дуже важливо знайти той момент, коли група працюватиме як команда. Є особистий розвиток кожного, але є ще вміння працювати й комунікувати, знаходити вихід із різних ситуацій саме в команді. Ми живемо в соціумі, і наша мета — інтегрувати нашу молодь у нього. У таких мікрогрупах вони мають можливість відпрацювати ці навички», — сказала Леся Семененко.
Від приготування їжі до особистої гігієни
Окремий напрям навчання — повсякденні побутові навички.
«Це базові побутові навички, самообслуговування, особиста гігієна, комунікація. Велика частина нашого бачення транзитного і підтриманого проживання — це не лише самостійне життя в побуті та громаді, а й можливість реалізувати себе», — розповіла Леся Семененко.
Учасники програми також знайомляться з різними професіями та можуть спробувати окремі види роботи.
«Велика частина — це наш профорієнтаційний напрям. Ми проводимо багато занять, щоб наша молодь могла ознайомитися з різними видами професій і, де це можливо, спробувати їх на практиці. Ми знайомимося з різними групами професій, виходимо на екскурсії на виробництва, в магазини, різні заклади, щоб побачити, як працюють різні фахівці. У будинку відпрацьовуємо це в рольових іграх, використовуємо різні матеріали, дивимося відео, якщо не можемо потрапити на екскурсію наживо», — сказала Леся Семененко.
Виготовляють свічки та працюють із продуктами
На базі будинку учасники мають можливість практикувати навички у невеликому виробництві «Смачненько» та свічкарні.
«На базі будинку ми маємо можливості для профорієнтації та зайнятості. Це наше маленьке виробництво "Смачненько", наша свічкарня. Ми виготовляємо свічки з кольорової вощини, подарункові варіанти можемо реалізовувати на благодійних ярмарках, їх можна замовляти. Молодь бачить результат своєї роботи, це тренує їхні навички, відповідальність, уміння приймати рішення — усе те, що важливо надалі для підтриманого проживання та самостійного життя», — розповіла Леся Семененко.
Батьки помічають більше самостійності
За словами Лесі Семененко, результати програми помічають не лише фахівці, а й родини учасників.
«Важливо зазначити, що не лише ми, як фахівці та команда, бачимо прогрес нашої молоді. Дуже цінно, коли батьки говорять, що їхні діти, якими вони досі їх вважають, хоча їм може бути і 18 років, почали проявляти вдома більше самостійності та ініціативи у рутинних побутових справах. Вони можуть приготувати їжу, прибрати вдома, самі ініціюють і беруть активну участь у цьому. Раніше, до участі у програмі транзитного підтриманого проживання, цього не було», — сказала Леся Семененко.
Двоє учасників працюють на кондитерській фабриці
Серед учасників підтриманого проживання є й випадки працевлаштування. Двоє хлопців із січня працюють на кондитерській фабриці у Вінниці.
«З січня у нас двоє хлопців із підтриманого проживання працюють на кондитерській фабриці у Вінниці, мають чудовий досвід роботи. Звісно, ми пройшли тривалий підготовчий етап. Це були заняття, потім адаптація на робочому місці, комунікація з працедавцем і безпосередньо з хлопцями, щоб вони могли адаптуватися і добре влитися в колектив. Зараз ми бачимо чудові результати, вони задоволені своєю роботою, є натхненням і мотиватором для інших наших учасників та сімей», — розповіла Леся Семененко.
Хлопці працюють помічниками на виробництві та виконують посильні завдання.
«Можна сказати, що ці навички вони здобували під час підтриманого проживання. Хлопці не виконують висококваліфіковану роботу, вони є помічниками на виробництві й виконують посильні завдання. Це те, що ми відпрацьовували протягом багатьох років у будинку: акуратність, охайність, пунктуальність, уміння бути посидючим і певний час виконувати конкретну роботу. Один хлопець має більш сталий вид роботи, інший, навпаки, виконує різні завдання за дорученням і добре комунікує з усіма. Це теж відпрацьовувалося протягом тривалого часу», — сказала Леся Семененко.
40 учасників — у транзитному проживанні
З учасниками працюють поведінкові аналітики й терапевти, психологи, фахівці із соціально-емоційного розвитку та соціально-побутового орієнтування. Також передбачені адаптивна фізкультура та спорт.
«У нас велика команда. Є поведінкові аналітики, поведінкові терапевти, фахівці соціально-емоційного розвитку, психологи, фахівці соціально-побутового орієнтування, адаптивна фізкультура, спорт. Тобто ми намагаємося всебічно охоплювати розвиток нашої молоді, щоб мати ті гарні результати, про які вже можемо говорити», — сказала Леся Семененко.
Нині у програмі транзитного підтриманого проживання — 40 учасників віком від 14 років. Ще десятеро отримують послугу підтриманого проживання, троє з них — за місцем проживання.
«Максимально самостійне, гідне життя»
Леся Самойленко розповіла, що знає про потребу в такій послузі не лише як організаторка проєкту, а й як мама 22-річного сина, який потребує інтенсивної підтримки.
«Мій син потребує дуже інтенсивного рівня підтримки. І я розумію, що в нього не буде майбутнього, якщо не буде гідного майбутнього, де він відчуватиме себе людиною, якщо не буде послуги підтриманого проживання. Я також розумію, що він не міг би перейти до підтриманого проживання, не отримавши попередньої підготовки в межах транзитного підтриманого проживання. Тобто тут я можу говорити ще й з погляду мами такого сина», — сказала Леся Самойленко.
За її словами, мета послуги — навчити людину максимальної самостійності відповідно до її можливостей та забезпечити підтримку в тих сферах, де вона необхідна.
«Ми дуже багато говоримо про деінституалізацію, про те, що інтернатних закладів не має існувати в нашому суспільстві. Саме тому ми всі разом маємо працювати для того, щоб наші діти мали повноцінне і гідне майбутнє з належною підтримкою, де ми не будемо робити все замість них. Суть цієї послуги — максимально навчити людину тих навичок самостійності, які вона може опанувати, а в іншому створити умови та послуги, які додатково підтримуватимуть таких людей. Максимально самостійне, гідне життя — це і є метою нашої роботи», — сказала Леся Самойленко.
