На Вінниччині тестують соціальну послугу «Персональний асистент людини з інтелектуальними порушеннями». Наразі нею користуються вісім сімей: чотири у Вінниці та по дві — у філіях обласного центру комплексної реабілітації «Обрій» в Ободівській та Гнатківській громадах.
На одного отримувача передбачено десять годин асистування на тиждень. Асистенти допомагають людям із повсякденними справами, відвідуванням громадських місць та опануванням навичок самообслуговування.
Про це в ефірі Українського радіо Вінниця розповіла координаторка послуги, заступниця директорки центру «Обрій» Наталя Головко.
У чому суть послуги
Персональний асистент має не виконувати всі повсякденні справи замість людини, а допомагати їй бути максимально самостійною у тих сферах життя, де це можливо.
«Ми дуже багато говоримо зараз про те, що людина з інвалідністю має бути незалежною, і ми говоримо про такі послуги, як підтримане проживання, багато говоримо про послуги догляду, але дуже мало говоримо про найголовніше — таку мрію кожної людини з інвалідністю максимально бути незалежною від догляду, від підтримки, від допомоги. Але є такі люди, які протягом усього життя будуть потребувати цього. І дуже важливо розуміти, що мають бути послуги догляду, допомоги, але мають бути й такі послуги, як асистент», — розповіла Наталя Головко.
За її словами, асистування потрібне, зокрема, для того, щоб людина могла самостійно ухвалювати рішення та реалізовувати їх у повсякденному житті.
«Асистування в певних життєвих ситуаціях — це дуже важливо для цієї людини, це дає можливість їй бути більш незалежною. Незалежність завтра не з'являється. Це дуже кропіткий процес, і є багато таких сторін життя, в яких людина, можливо, ніколи не зможе бути незалежною зовсім, а буде потребувати якоїсь підтримки, асистування», — сказала Наталя Головко.
Допомога може стосуватися як побутових справ, так і дозвілля чи відвідування громадських місць.
«Ця послуга персонального асистента дає можливість асистивної підтримки людині, дає можливість приймати рішення, бути незалежною, але при цьому отримувати підтримку і допомогу для того, щоб прийняти це рішення, щоб його усвідомити, щоб сходити, наприклад, в магазин самостійно, організувати собі такий похід, щоб підтримати бажання якогось культурного походу, відвідання театру чи чогось», — розповіла Наталя Головко.
Не зробити замість людини, а навчити
Ще одне завдання асистента — допомогти сформувати навички самообслуговування. За словами Наталі Головко, рідні часто прагнуть максимально опікуватися людиною і виконують частину справ замість неї.
«Разом з тим асистент має завдання навчити людину якихось навичок самообслуговування, які в неї ще не сформовані. Тому що, як правило, ті люди, які рідні і близькі, знаходяться поряд з цією людиною, вони намагаються її огорнути такою, знаєте, опікою і піклуванням. І їм краще, звичайно, якісніше зробити цей догляд своїми руками, ніж дати можливість людині якимось чином навчатися і зробити десять помилок, але все-таки досягнути своєї мети», — сказала вона.
Державного стандарту поки немає
Наразі послугу апробують за підтримки громадського сектору. Державного стандарту для неї, за словами Наталі Головко, ще не затвердили.
«Асистент — це, на жаль, поки що немає стандарту, виписаного державою. От ви сказали, що наш "Обрій" впроваджує цю послугу, але ми завдяки, справді, підтримці коаліції і завдяки підтримці "Відкритих сердець" це можемо робити, тому що державного стандарту немає. І ми, як комунальний заклад, послугу цю впроваджувати, на жаль, за гроші державного бюджету або обласного бюджету не можемо», — розповіла Наталя Головко.
Під час апробації використовують напрацювання громадських організацій та міжнародний досвід.
«Це, фактично, відбувається така апробація, тому що, насправді, вже є виписаний громадськими організаціями і самими отримувачами послуг цей стандарт. Він вже відпрацьований, за основу ми взяли міжнародний досвід і його намагаємося адаптувати в Україні. Тому ось це дуже важливо, і хотілося б, щоб наше суспільство, щоб місцеві органи самоврядування розуміли, що людина, для того, щоб вона повернулася в громаду, щоб вона вела активний спосіб життя в громаді, вона не може користуватись тільки однією послугою. Вона має користуватись комплексом послуг, підтримки для того, щоб бути максимально незалежною», — сказала Наталя Головко.
Хто може потребувати персонального асистента
Послугу насамперед апробують для дорослих людей з інтелектуальними, психічними та комплексними порушеннями.
«Коли ви вже говорите, що персональний асистент для людей з інтелектуальними порушеннями, то я почну з того, що це, правда, для людей, які мають інтелектуальні і психічні порушення, і для людей, які мають комплексні порушення. Ця послуга для дорослих і може бути і для дітей. Але елементи, наприклад, асистент дитини в дитячому садку — це щось таке, варіанти якогось асистента персонального, але все-таки там трошки другий акцент і на друге направлений. А тут це більш для дорослих», — розповіла Наталя Головко.
Однією з проблем під час апробації став пошук фахівців.
«Зараз ми проводимо цю апробацію, і я вам скажу, що дуже непросто її робити, тому що насправді зараз знайти асистента кваліфікованого для людини — це дуже складно. Ніхто не готує таких професій, а ті люди, які працюють і мають досвід в соціальній сфері, не завжди готові йти асистентом. Але насправді це суперкваліфіковано, тому що універсальність знань і навичок цієї людини, яка є асистентом, дуже велика має бути», — сказала Наталя Головко.
Де і скільки годин працює асистент
У межах нинішньої апробації для одного отримувача передбачили десять годин роботи асистента на тиждень — орієнтовно по дві години протягом п'яти днів. Водночас цей час можна розподіляти залежно від потреб конкретної людини.
«В цьому проєкті, що ми зараз працюємо, це насправді певна кількість годин асистування відведена на кожного отримувача. І, на жаль, коштів, які виділені, їх не вистачає, звичайно. Якби ми державний стандарт виписували, то хотілося б хоча б 100 годин на тиждень, щоб асистування мала людина. Насправді зараз ми маємо всього тільки 10 годин, це по дві години на кожен день, на п'ять днів тижня. Це справді дуже мало, але ми маємо можливість варіювати цими годинами», — розповіла Наталя Головко.
Для кожного отримувача складають індивідуальний план.
«Послуга надається відповідно до індивідуального плану. І від того, як складається план, а план складається відповідно до того, які є потреби у людини і як обстежуються і виявляються ці потреби. Хтось любить відвідувати якісь місця громадські і не має можливості самостійно це зробити з якихось причин. Асистент допомагає це робити. Комусь треба відвідувати центр, наприклад, денного перебування, і нема кому туди його доставити, а самостійно він цього зробити не може. Асистент допомагає людині це робити», — сказала Наталя Головко.
У сільській місцевості перелік справ може відрізнятися.
«Є асистенти, які допомагають їсти, готувати. А є асистенти, які в сільській місцевості, вони навчають і допомагають нашим отримувачам доглядати за тваринами, за рослинами, тому що це ж їхнє повсякденне життя, вони це мають навчитися і знати», — розповіла Наталя Головко.
Послугу отримують вісім сімей
Поки проєкт не охоплює всю Вінницьку область. Його апробують у Вінниці та двох філіях центру.
«Це моя мрія, щоб у всій області. Це такий план. Це тільки експеримент, це тільки апробація. І в сільській місцевості ми в двох наших філіях, в Ободівській і в Гнатківській, теж завдяки підтримці "Відкритих сердець", виявили бажання, хто має таке бажання і кому змогли знайти цього асистента. У нас по дві сім'ї там, в Ободівській і в Гнатківській, і у Вінниці теж чотири сім'ї на асистуванні», — сказала Наталя Головко.
Які перші результати
Асистенти щомісяця звітують про роботу та результати. За словами координаторки, отримувачі послуги та їхні родини говорять про потребу в такій допомозі.
«Асистенти щомісяця здають звітність, а я як координатор допомагаю їм готувати цю звітність. І там завжди є запитання у звітності для коаліції, для наших міжнародних донорів про те, які саме результати це асистування дає. І однозначно, що всі батьки, а хто може з отримувачів послуг — і отримувачі послуг, всі підтверджують те, що це дуже велика необхідність», — сказала Наталя Головко.
Серед учасників апробації є люди, які мають одночасно інтелектуальні порушення та порушення зору.
«У нас на асистуванні є двоє незрячих людей. І це була дуже нова для нас робота, тому що інтелектуальні порушення і втрата зору — це такі, скажімо, важкі порушення, комбінація важка, непроста, але досить успішно там працюють. Цих асистентів, яких ми виявили, які виявили бажання, ми їм проводили підготовку разом з коаліцією, проводили тренінги, допомагали, розказували, показували», — розповіла Наталя Головко.
Фахівців продовжують консультувати вже під час роботи.
«І зараз консультуємо, допомагаємо, тому що ситуації бувають різні. Є комплексні такі порушення — інтелектуальні і фізичні, коли люди на візках із інтелектуальними порушеннями, є комплексні порушення, коли інтелектуальні і втрата зору, є комплексні порушення, коли інтелектуальні і не володіють вербальним спілкуванням. Є різні ситуації, і асистентові прийшлося це все вивчати, дивитися, пристосовуватись, і зараз ми постійно консультуємося з ними для того, щоб підтримувати їх професійну компетентність, щоб їхня підтримка була для людей дуже активною», — сказала Наталя Головко.
Самостійно приготувати сніданок чи доглядати квіти
Скільки людей на Вінниччині загалом потребують такої послуги, наразі невідомо, оскільки відповідного дослідження не проводили.
«Таку цифру ніхто, напевне, вам не назве, тому що ніхто не вивчав таку потребу у людей, ніхто не звертався з такою потребою. Але можу сказати, серед тих отримувачів послуг, які є в центрі "Обрій", і серед членів нашої громадської організації досить багато людей потребують цієї послуги», — розповіла Наталя Головко.
Вона пояснила, що самостійність може проявлятися у звичайних повсякденних рішеннях.
«Для нас здається, що важливо, коли людина, наприклад, от мене часто запитують: ну от в банку карточку він може відкрити чи не може відкрити. А для декого із наших клієнтів, отримувачів послуг, важливо: от він може прийняти рішення, я буду їсти сьогодні суп чи борщ, і що я буду готувати на сніданок собі — бутерброд, чи все-таки буде асистент, який допоможе мені почистити картоплю. І я підготую не тоді, коли мама мені зробить цей сніданок і я його з'їм, а я підготую сам цей сніданок і пригощу маму і братика, наприклад, і сам поїм, і це буде дуже класно», — сказала Наталя Головко.
Є й випадки, коли люди разом з асистентами займаються домашніми справами, аби частину навантаження перебрати на себе.
«В нас є такі випадки, і асистенти кажуть, що вони отримують задоволення, коли вони такою роботою займаються. Тобто там готують їсти, наприклад, чи прибиранням, чи там квіти вирощують. Теж такі є, які от в дворі доглядають квіти, і він каже: "Я б хотів доглядати, щоб мамі менше було роботи, бо мама втомлюється після роботи". І асистент з ним доглядає, поливає квіти, допомагає це робити», — розповіла Наталя Головко.
Чи планують розширювати послугу
Наразі кількість місць у програмі обмежена. Одним із завдань апробації є домогтися розробки державного стандарту, який дозволив би фінансувати таку допомогу з бюджету.
«Зараз місця для цієї послуги — дуже обмежена кількість, і сказати так, що всі, хто звернеться до нас, всі будуть мати цю послугу, — в майбутньому, можливо, так. Але зараз ми адвокатуємо цю послугу, ми намагаємося, щоб місцева громада, обласна державна адміністрація почула про цю послугу. Ми намагаємося, щоб Міністерство соцполітики почуло про цю послугу, почало працювати над державним стандартом», — сказала Наталя Головко.
Після його запровадження, за її словами, послугу можна було б масштабувати.
«І тоді ми могли б на обласному рівні соцзамовлення виконувати і значно розширити цю послугу вже за бюджетні кошти», — сказала Наталя Головко.
