За одну добу понад три тисячі ромів загинули у таборі Аушвіц-Біркенау, що у Польщі в 1944 році. Щороку 2 серпня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. Історикиня та ромологиня Євгенія Навроцька поділилася ексклюзивними напрацюваннями та дослідженнями, у яких вона розповідає про жахливі часи 1944.
На Закарпатті створили віртуальний музей "Пораймос на Закарпатті" в якому ромологиня Євгенія Навроцька разом з колегами зібрала матеріали та свідчення очевидців, які розповідають про історію геноциду.
"Я знайшла документи, які підтверджували, що геноцид ромів на Закарпатті був спланований і почала вивчати цю тему глибше, щоб зібрати всі докази та свідчення про трагедію", — розповіла ромологиня Євгенія Навроцька.
Жінка каже, що у місті Брно в Чехії є унікальний музей, котрий створив Карл Голомек, його ще називають "ромською совістю".
"Отримавши у своє розпорядження великий чотирьох поверховий будинок, він не приватизував його, не здав в оренду, а зробив ромський музей, який зараз очолює його донька. І вони передали мені всі фотографії, газетні вирізки та все що стосувалося цієї школи за 20 років з 1926 по 1938 рік. Пізніше мої друзі із Праги прислали матеріал, який свідчив про те, що в моїй школі проводилися дослідження про ромів — це була дисертація, яку написала Марія Новакова-Черна. Мене жахнула одна з перших сторінок її дисертації на якій були намальовані скелети, що танцюють в ромському вбранні — розповідає Євгенія Навроцька", — додала Євгенія.
За словами Євгенії Навроцької роми потрапили в поле зору Третього Рейху через безжальну політику "расової гігієни", що лежала в основі ідеології нацистської Німеччини. Ця політика передбачала суворий відбір з метою поліпшення расової чистоти та знищення "нижчих" рас під приводом їхньої нібито неповноцінності. До цих "нижчих" рас на думку нацистів, належали і роми. Таким чином, поряд з "єврейським питанням", з'явилося і "ромське питання" — їх почали переслідувати та знищувати.
В яких областях України відбувався масовий геноцид ромів
У роки Другої світової війни Україна була розділена на кілька сфер впливу, а її території окуповані державами-союзниками Німеччини. Більша частина країни опинилася під німецькою окупацією, Закарпаття перейшло під керівництво Угорщини, а Трансністрія, новостворена провінція між Дністром і Південним Бугом, була підпорядкована уряду Румунії, розповідає дослідник геноциду ромів Михайло Тяглий в інтервʼю Радіо Свобода.
За його словами на територіях під німецькою окупацією, упродовж 1942-1943 років, було знищено майже 90% місцевих ромів — щонайменше 13 тисяч людей. У Трансністрію депортували близько 25 тисяч ромів з Румунії та Бессарабії, більшу частину з яких теж винищили. Роми також стали однією з етнічних груп, яких масово розстрілювали в Бабиному Яру. Згідно з переписом населення 1939 року, щонайменше 100 ромів проживали у Києві. Всі вони були розстріляні разом з євреями.
Антиромська політика на Закарпатті під час Другої світової війни
Угорська адміністрація серйозно розглядала вирішення "ромського питання". Тому місцева влада готувала громадську думку через медіа та впроваджувала антиромську політику зокрема підіймали питання про їх виселення. Перший документ щодо намірів виселити ромів міський голова підписав 3 березня 1942 року. Також були отримані погодження від санітарного лікаря та інженерного відділу. Того ж року зробили перепис ромів і в 1943 році вже був список всіх ромів, що проживали в Ужгороді — це 56 родин (284 особи). За їх переміщенням уважно стежили та у разі їх переселення до іншого селища, фіксували нову адресу.
Створення гетто для ромів та голод
Після того, як останній ешелон з євреями покинув Закарпаття в липні 1944 року на основі рішення уряду Угорщини розпочали створення таборів гетто для ромів. В постанові влади чітко ставилися вимоги створити закриті гетто для ромів у місцях компактного проживання: у м. Берегові, Мукачеві, Сваляві, Рахові та Чопі, розповіла ромологиня.
"Їх відгородили колючим дротом, а на воротах стояли угорські жандарми. Ромам не можна було виходити у місто в пошуках праці, натомість чоловіків забирали на примусові роботи на лінію фронту рити траншеї та будувати бліндажі. Невдовзі у таборах розпочався голод, адже продуктів, які завозили не вистачало на всіх. В таборах проводили примусову санітарну обробку. Всіх чоловіків та жінок підстригли налисо, а одяг продезінфікували у спеціальних камерах, який віддавали ще вогким і змушували одразу вдягати. В ізоляції роми пробули три місяці. Їх готували до депортації у німецькі концтабори. Наступ Радянських військ восени 1944 року завадив реалізувати цей план, розповіла Євгенія Навроцька", — розповіла Євгенія Навроцька.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads
