Напередодні Всесвітнього дня культурного розмаїття для діалогу та розвитку, який відзначають 21 травня, кореспонденти Суспільного побували на одному з центральних ринків Ужгорода, де щодня працюють представники різних національностей — українці, узбеки, грузини, румуни, угорці та словаки. Продавці й покупці розповіли, як багатокультурність впливає на спілкування, традиції та гастрономічні вподобання міста.
Однією з найяскравіших та найароматніших точок ринку є прилавок зі спеціями та сухофруктами. Тут вправно змішує компоненти приправ продавець Дастан Юлдашев.
"Я узбек, приїхав із Узбекистану допомагати дядькові — вуйкові, як кажуть на Закарпатті. Раніше він тут мав бізнес, мені сподобалося в Ужгороді, і я залишився», — розповів чоловік.
Неподалік продавчиня Катерина Ковач фасує мелену паприку в прозорі пакети. Жінка каже: вона угорка із села Велика Добронь.
"Це солодка червона паприка, яку здавна вирощують у Великій та Малій Доброні. Вважається, що це угорська спеція, але вона вже стала і закарпатською — тут її всі знають. Я на ринку торгую приблизно 30 років. Тут щодня інші люди, і мені це дуже подобається", — говорить продавчиня.
О сьомій ранку один із центральних ринків Ужгорода лише починає оживати. Але майже з перших хвилин торгівля йде досить жваво у продавчині з фруктами. Жінка каже: вона етнічна грузинка й живе в Україні вже три десятиліття.
"Я вже 30 років живу в Україні й стільки ж працюю на ринку. Після війни в Грузії переїхала сюди. Мій чоловік тут жив, він також грузин. Тут (на Закарпатті — ред.) люди добрі, прийняли як свою", — сказала жінка.
У м’ясному відділі між продавцями й покупцями лунає не лише українська. Тут часто можна почути й інші мови.
"Я знаю угорську, словацьку, українську і нашу закарпатську говірку. У мене бабуся й дідусь — угорці, з іншого боку родини є й українці", — каже покупець Володимир Кекерчень.
"Зараз Закарпаття, як та рукавичка — усі помістилися, — каже продавець Сергій Буглина. — Є мусульмани, азербайджанці, татари. Маємо клієнтів, які купують лише кошерне м’ясо, тому вже знаємо, що їм потрібно — телятина чи баранина. Нікого не ображаємо — всім даємо м’ясо, тільки нехай беруть".
О 8-й ранку робочий день починається і в адміністрації ринку. Заступник директора Микола Цап каже: під час надання торгових місць національність значення не має.
"Ми дивимося на людину, на те, яку продукцію вона пропонує. Це чудово, що в нас багатонаціональний і дружній народ. Ми всіх любимо, поважаємо й приймаємо", — говорить Микола Цап.
Мультикультурність та колорит ринку підмітили місцеві екскурсоводи. Екскурсовод та експерт з туризму Олександр Коваль каже: іноді приводить сюди невеликі групи туристів, аби показати гостям інший бік міста.
"Тут можна поспілкуватися з місцевими жителями — носіями культури та ідентичності, а не просто з продавцями масових товарів. На ринку представлені різні спільноти: закарпатські угорці, русини, лемки, бойки. Тут є та душа, та справжність, яка керує нашими людьми і якою вони готові ділитися далі", — розповів Олександр Коваль.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok
