Прикордонник мукачівського загону Володимир Брижак із позивним Бармалей у 2014 році молодим офіцером поїхав на передову, де під час артилерійського обстрілу отримав важке поранення й досі має уламок снаряда в голові. Після початку повномасштабного вторгення чоловік знову пішов виконувати бойові завдання.
Історією захисника поділилися на Facebook-сторінці Західного регіонального управління ДПСУ.
Володимир родом із Кривого Рогу. Свій військовий шлях розпочав після дев'ятого класу школи, вступивши до військового ліцею, а згодом — до Національної академії ДПСУ. де навчався за напрямом охорони та захисту державного кордону, а додатково отримав освіту кінолога.
Поїхав на передову прикордонник у 2014 році, коли викладав у Кінологічному навчальному центрі. Підрозділ Володимира разом із ЗСУ тримав оборону на Луганщині.
«Тоді я був молодим, ще не до кінця усвідомлював, із чим доведеться зіткнутися. Страх відступав на другий план, а на обстріли майже не зважав», — згадує прикордонник.
27 липня 2014 року, після артилерійського обстрілу поруч із Володимиром розірвався боєприпас. Внаслідок поранення чоловік 40 хвилин пробув без свідомості. В голові прикордонника виявили уламок завдовжки 7-8 мм, котрий залишається там досі.
Вранці 24 лютого 2022 року Володимир разом із дружиною та сином перебували вдома. Прибувши до свого прикордонного загону чоловік зголосився долучитися до бойового підрозділу, а вже в червні вирушив виконувати завдання із захисту кордону на Житомирщині та в Донецькій області.
Володимир Брижак керував ротою. У його підрозділі було 153 військовослужбовці. Найстаршому 59 років, наймолодшим — за двадцять. Про кожного ротний пам'ятав всю інформацію.
«Для хлопців був батьком і матір'ю. Тому що за них я готовий був віддати все», — говорить прикордонник.
Найскладнішим, вважає Володимир, є пошук індивідуального підхіду до кожного. Коли новоприбулі бійці боялися виходити на позиції, командир роти нагадував їм про побратимів, які чекали на заміну.
«Не підеш ти – хлопці залишаться там довше. А за кілька днів уже вони прийдуть змінювати тебе», – пояснював він.
Одного разу, повертаючись із командно-спостережного пункту, Бармалей пригальмував перед ямою на дорозі. У цей момент перед автомобілем пролетів російський FPV-дрон і впав у кущі. Якби машина не зупинилася, наслідки могли бути іншими.
«Мабуть, мій ангел-охоронець тоді сказав: не поспішай», — згадує прикордонник.
Попри все пережите, чоловік не втратив оптимізму. Він виховує сина, а найбільшою мрією чоловіка є бачити свою дитину щасливою.
«Я просто хочу бачити свого сина щасливим», — додає Володимир.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok
