У Тернополі відкрили пам’ятні дошки трьом загиблим бійцям Олександру Осадку, Ігорю Ірзі та Андрієві Туру. Дошки встановили на фасаді 9 школи, — розповіла директорка навчального закладу Галина Кізілова.
Вшанувати пам’ять полеглих бійців прийшли рідні, друзі та бойові побратими та учні школи. Захід розпочали з хвилини мовчання.
Усі троє цих військових добровільно стали на захист країни у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, розповіли їхні рідні.
Олександр Осадко на позивний "Танго" був кулеметником 25 окремої повітряно-десантної бригади. Він загинув 9 липня 2022 року поблизу населеного пункту Краснопілля під час артилерійського обстрілу. Відкрити дошку пам’яті прийшла дружина Олександра Ганна Осадко.
"Пам’ятаю нашу останню розмову. Олександр сказав, що все добре, щоб я не хвилювалася. Він був інтровертом. Я кажу йому: "Я тебе сильно люблю", — вік каже: "я теж". Я кажу: "Що значить я теж? Тобі Бог дав можливість говорити, то ж скажи мені повними реченнями". Він каже: "Я тебе теж дуже сильно кохаю!" Оце власне ті останні слова, які в мене назавжди в серці залишились", — зазначила Ганна Осадко.
Тарас Литвин розповів, що вступив до лав ЗСУ 24 лютого 2022 року разом з Ігорем Ірзою. Вони були бойовими побратимами.
Ігор Ірза служив солдатом 4 артилерійського дивізіону 44 окремої артилерійської бригади. Воював на запорізькому, сумському, донецькому напрямках та на Курщині.
"Нас засікли вороги і ми забігли в укриття, по нас почався артобстріл. Два снаряди до нас перелетіло, а третій — пряме попадання по нас. Сталося так, що нас там всіх засипало. Поки ми почали відкопуватись, то… Нас було семеро, шістьох відкопали, а сьомого, Ігоря, коли відкопали, то він вже був мертвий", — сказав Тарас Литвин.
Дошку пам’яті Андрію Туру відкрила його мати Галина Тур. Вона розповіла, що син служив у 4 танковій бригаді на Харківському напрямку. Загинув 6 січня минулого року поблизу Іванівки:
"З перших днів повномасштабної війни, 28 лютого, Андрій пішов добровільно у військкомат, щоб стати на захист України. Він казав: "Я йду за вас, а хто як не я? Якби не ми там, вороги вже були б тут. Коли він йшов на позиції, то казав: "Я йду мамо, я йду. Не знаю, як буде". Вони в той час по три дні ходили, ми знали: приблизно о десятій годині він має подзвонити, він має з’явитися на зв’язку. Ми довго чекали, не було".
Директорка 9 школи Галина Кізілова розповіла, що усі троє загиблих захисників навчалися в цьому закладі. За її словами, ідею встановити пам’ятні дошки подали рідні згиблих бійців. Кошти надали волонтери.
