63-річний Михайло Мазур був ліквідатором аварії на Чорнобильській атомній електростанції з 7 червня по 18 липня 1986 року. Чоловік розповідає, у Чорнобиль поїхав у складі пожежного батальйону, хоча пожежником й не був. Тоді йому було 29 років.
"Працювали ми на 3 енергоблоці, працювали на 4 енергоблоці. В основному нас стосувалася робота з дезактивації самої території, приміщень. Обробляли стіни приміщень. Крім того, що ми виконували роботи вручну, в нас були пожежні машини, які обробляли стіни розчинами для того, щоб зняти рівень радіації", – каже Мазур.
За його словами, засобів захисту не вистачало, тому іноді працювали без них:
"Ми були у відкритій радіації. Тільки нас переодягали в одежу білого кольору, ми безпосередньо працювали там у тій одежі ну і маска. Після роботи милися і це все залишалося там на місці, а ми переодягалися в свою військову форму".
Брат Михайла теж був ліквідатором на Чорнобильській атомній електростанції. У 52 роки він помер, каже чоловік. У висновку лікарі вказали, що причина смерті – радіація.
Ланівчанин Олег Мамчур показав фотографію, де йому 25 років. Каже, тоді його призвали в Чорнобиль як лікаря. Це був травень 1987 року, рік після аварії:
"Я молодий лейтенант медичної служби. Це ми робили знімки, хоча в ті часи не можна було там робити, це все робилося підпільно, ніхто того не знав. Наше завдання в основному полягало в забезпеченні дотримання всіх санітарно-гігієнічних вимог, стеження за здоров’ям військовослужбовців, і за своїм теж".
Мамчур розповів, жили військовослужбовці за 80 кілометрів від атомної електростанції. На територію АЕС виїжджали на декілька годин:
"Ситуація була досить напруженою, ще дах 4 та 3 енергоблоків був радіоактивним. Хлопці те все збирали, ті всі уламки. Щось здиралося, щось мінялося, відправлялося, щось закопувалося в могильники. Все робили для того, щоб речі, які набрали певну кількість радіації були знищені, закопані, сховані. Були такі моменти, де працювали на даху, буквально 8-10 секунд. Оце вся робота була".
Ротація військовослужбовців у Чорнобилі тривала 2 місяці, каже Олег Мамчур. Потім їх звільняли в запас.
"Безслідно не проходить нічого, це я вам так скажу. А якщо брати тих людей, яких я знав, то дуже багатьох вже нема. Хоча й молодими пішли. Серцево-судинні захворювання, мозкові, ішемічні хвороби серця, артеріальні гіпертензії, вони прогресували через те, що радіація на кожного впливала по-різному", – розповів Мамчур.
Чоловік працює лікарем і нині. Завідує терапевтичним відділенням Лановецької районної лікарні та лікує хворих на COVID-19. На запитання, чи вважає себе героєм – відповідає:
"Я простий хлопець, лікар. Яким там героєм…Там таких багато було, як я. Але ж хтось мав то робити".
У Лановецькому районі є Всеукраїнська громадська організація "Союз Чорнобиль України", на сьогодні в ній 117 людей, які були ліквідаторами аварії на ЧАЕС, розповів голова організації Михайло Мазур.
Що відомо
- У Тернополі вшанували ліквідаторів аварії на ЧАЕС
