Перейти до основного змісту
У Тернопільській "Просвіті" організували показ фільму "Будинок "Слово"

У Тернопільській "Просвіті" організували показ фільму "Будинок "Слово"

Фільм "Будинок "Слово"
Глядачі фільму "Будинок "Слово". Суспільне Тернопіль

У Тернопільському міському об’єднанні "Просвіта" відбувся показ документальної стрічки "Будинок "Слово" режисера Тараса Томенка. У фільмі йдеться про письменників та діячів культури, які зазнали сталінських репресій у 1920 – 1930-х роках.

На зв’язок із глядачами вийшов режисер фільму Тарас Томенко.

Фільм "Будинок "Слово"
Тарас Томенко, режисер фільму. Суспільне Тернопіль

"Робота над проєктом почалась 13 чи 14 років тому, коли я задумав зробити фільм про будинок "Слово". На той час був ще при владі Янукович, але, попри те, ми з Любов’ю Якимчук сіли за написання сценарію. Почали шукати архіви, в нас назбиралося на той момент уже шістсот сторінок сценарію. Я вирішив зробити з цього документальну стрічку. Вона вмістила лиш десять відсотків матеріалу, який ми назбирали", — розповів Тарас Томенко.

Фільм "Будинок "Слово"
Олена Коновалова, переселенка Харкова. Суспільне Тернопіль

На показ фільму прийшла жителька Харкова Олена Коновалова, яка бачила цей будинок. Жінка розповіла Суспільному, як харків’яни бережуть пам’ять усіх, хто там мешкав, а також поділилась емоціями від перегляду стрічки.

"Я мріяла подивитись саме документальну стрічку, тому що з часів, коли в нас знімався фільм про Ландау "Дау", я не дуже добре ставлюся до художніх поглядів на ці часи. Мені ближче, коли люди беруть матеріали документальні і, ґрунтуючись на цих матеріалах, створюють ось такі стрічки. Фільм виправдав мої очікування, бо було видно, що автори ретельно збирали документи в архівах та знайшли рідкісні фотографії. Видно велику підготовчу роботу авторів фільму", — сказала Олена Коновалова.

Фільм "Будинок "Слово"
Глядачка фільму Ірина Каплун і керівниця Тернопільської міської "Просвіти" Наталія Чорна. Суспільне Тернопіль

Переглянула фільм також Ірина Каплун:

"Враження після фільму в мене неоднозначні. Для мене це, як машина часу, коли помандрувала в той час і ще раз переконалась, що він був неймовірно складний, жорстокий, холоднокровний, небезпечний. Тішуся, що живу зараз, а не тоді. Переповнює просто велике співчуття до людей, яким довелося все це пережити".

Автор: Софія Перчишин

Топ дня

Вибір редакції

На початок