Десять волонтерок Тернопільського хабу громадської організації "ВПО України" шиють подушки, білизну для військових, адаптивні сорочки для поранених захисників.
Керівниця хабу Світлана Вишневська розповіла Суспільному, що виготовили вже більше двох тисяч подушок.
Світлана Вишневська говорить, усе розпочалося з виготовлення лежака для її собаки, якого вона взяла з розплідника на Донеччині, а повномасштабна війна їх застала у Харкові.
"Едвард — це наш пес-волонтер. Виробництво почалося саме з нього. Йому було холодно спати і наші дівчати зробили лежанку. Тепер такі лежанки по всій Україні розходяться для собак, яких вивезли".
Швейні машинки для хабу подарували друзі. Світлана говорить, почали шити подушки для своїх рідних, які служать. За два роки пошили декілька тисяч.
"Ми наповняємо подушки поролоном, чи синтепоном. Коли хлопці не на завданнях, вони можуть відпочивати, щоб їм було затишно, як вдома".
Шиють подушки з відходів тканин, які надають підприємства та магазини. Вона каже, у волонтерському швейному цеху працюють жінки з різних областей України.
"Дівчата працюють над замовленнями. У нас сьогодні є замовлення на шкарпетки військовій частині, на подушки для переселенців".
Крім подушок, шиють також змінну білизну для військових.
У хаті волонтерки роблять також адаптивні подушки для військових після поранень. Тетяна Амірзянова переїхала у Тернопіль із Краматорська. Жінка каже, адаптивних подушок виготовили понад 500.
"На фронті у нас служать майже у всіх чоловіки. Тому знаємо, що це таке. Почали робити подушки під ампутацію, підкладають люди після операцій, коли у візках, щоб воно було їм зручніше. Є подушки, які підкладають під голову, під бік, під ноги, під руки".
Волонтерки перешивають сорочки, адаптуючи їх для поранених захисників. Світлана розповіла про одну з першої партії, кількістю у сто штук.
"Щоб можна було легко знімати, ставити крапельниці. Це ми все перешиваємо зі старих сорочок і перемо, прасуємо", — говорить Світлана.
Олена Ніколенко з Нової Каховки розповідає крім сорочок, тут шиють також адаптивну білизну.
"Зручно їх змінювати, вдягати. Не всіх можна підняти, наприклад, хто не може встати, то це доволі зручний варіант".
Шиє у хабі й Олена. Через війну їй довелося двічі переїжджати: спочатку з Донецька, а потім із Гуляйполя Запорізької області. Жінка за фахом — вихователька, та за швейну машинку сідає не вперше.
"В буремні 90-ті роки я цим займалась, шили, відшивали, продавали. Зараз довелося це все загадати".
Віднедавна у хабі безкоштовно можна скористатися швейною машинкою. Єдина умова — допомогти своєю працею також волонтеркам у цеху. Готові вироби вона передає у волонтерські штаби, а звідти їх доставляють на передову. Зокрема, 30 готових подушок Світлана відвезла у волонтерський штаб Тернопільського правового ліцею №2.
