У тернопільському центрі "Я Маріуполь" провели майстерклас із зав’язування хусток. Захід присвятили Дню української хустки, який відзначатимуть 7 грудня.
Про це розповіла Суспільному завідувачка відділом науково-просвітницької роботи обласного краєзнавчого музею Оксана Гулик.
За її словами, зібрали понад сотню способів хусткування.
Учасниця заходу Ірина Шуменко говорить, хустка була обов’язковим елементом гардероба її бабусі.
"Бабуся носила завжди. Вранці вставала, одягала. Це була проста хустина. Бабуся була 1912 року народження, родом з Харківської області. Переїхала жити в Маріуполь. У хустині мені зручно й комфортно".
Ірина Шаповалова уперше взяла участь у майстеркласі із зав’язування хусток.
"Мені тут цікаво. Хустки представили різнокольорові. Ми не знали історій їхнього походження, але нам розповіли. Є сто способів зав’язування, а я п’ять не можу перерахувати".
Оксана Гулик каже, спочатку жінки зав’язували намітку. А хустки, подібні на сучасні, завезли до нас з-за кордону в 16 столітті. За словами музейниці, так звані "американські" або "канадські" хустки насправді виготовляли в Японії. Українські жінки самі вигадували нові способи, як ними причепуритися.
"Хустка — це головний убір. Після одруження жінка обов’язково мала ним користуватися. Перші хустки чи намітки виготовляли з домотканого полотна. У ньому було ні душно, ні холодно, вони були комфортними. Їх прикрашали вишивкою, лише геометричними орнаментами. Для пов’язування наміток є майже 50 способів, хустку можна зав’язати стома способами".
Як розповіла культурна координаторка центру "Я Маріуполь" Анастасія Полєхіна, мали на меті продемонструвати учасницям красу української жінки.
"Цю красу творили ще в прадавні часи. Про це свідчать різні види хусток, стилі їх зав’язування".
Оксана Гулик показала гуцульський спосіб зав’язування хустки "гуші", поліський і декілька варіантів галицького. Використовувала хуcтки з власної колекції. Жінка зберігає понад сотню цих головних уборів.
