У Тернопільському драмтеатрі показали комедію «Троє закоханих, не рахуючи тіла». У сюжеті йдеться про розлучену жінку, за увагу якої змагаються двоє прихильників. Виставу поставила режисерка Валерія Демченко.
Про це розповіла ідейна засновниця, продюсерка і акторка вистави Алла Мартинюк, яка зіграла головну роль. Вона зіграла головну роль — Лілі.
«Ця вистава доволі життєва. Проста історія про любовний чотирикутник і також з присмаком детектива, тому що в нас з'являється в будинку тіло, а звідки це тіло — буде розгадано у фіналі вистави. Ну і звісно, кого обере героїня, — про це дізнається глядач теж у фіналі».
Алла Мартинюк розповіла про свою героїню:
«Це насправді нещаслива жінка, хоча це й комедія, бо вона все життя була кар'єристкою і була з чоловіком, який жив своїм життям. Він не мав успіху, вона тягнула сама весь побут, фінансові справи. Лілі вирішує, що хоче розлучитися з чоловіком і в цей момент в неї з'являється ще два прихильники».
Одного з прихильників головної героїні грає актор Назар Грабар:
«Мого персонажа звати Артур. Він молодий стиліст, закоханий в свою роботодавицю. От він такий омріяно і наївно закоханий, і в цьому його комічність».
Актор розповідає, це його перший досвід участі в театральній виставі, до цього знімався у фільмах.
«В театрі можна перегравати, можна робити все, що ти хочеш, дуже широко, тому що це має побачити глядач на останньому місці. А кіно потрібно навпаки бути максимально реальним, тому що камера бачить тебе зблизька і бачить навіть твої мікрозміни у погляді. Тобто там потрібно навпаки себе утримувати більше. Мені подобається, коли я можу розсмішити зал, мені дуже подобається те, що я можу викликати емоції, сміх у людей, тим паче зараз».
Над виставою працювали протягом трьох місяців, розповів актор театру та кіно Ігор Портянко. У виставі він також грає залицяльника головної героїні.
«Мій герой — пластичний хірург Гнат Степанович. Він її зробив і претендує на цей шедевр, який він зробив. І він сватається до головної героїні. Але, як бачите, вік, вона молода, але я не втрачаю надій. Це комедія, не трагедія, і обмін позитивними емоціями в цій виставі я гарантую. Щось такого надфілософського тут немає. Тут є звичайні стосунки між людьми, емоції і сміх».
Виставу вже побачили у Києві, Миколаєві, Хмельницькому та Рівному. Згодом її покажуть в Ужгороді, Полтаві, Дніпрі та інших містах, каже Алла Мартинюк.
