Доцент кафедри історії України Володимир Кіцак у вільний від роботи час фарбує тканину для маскувальних сіток. Це робить у себе вдома. Для фарбування тканини чоловік використовує пральну машину.
Володимир Кіцак завантажує пральну машину білизною. Це – старі, переважно білого кольору, простирадла та обрізки тканин. Йому допомагає донька Марія. Далі, чоловік каже, потрібно залити фарбу.
"Фарба не є токсична, але фарба з сіллю і содою", – говорить Володимир.
Воду з фарбою, що залишилася із попереднього прання, Володимир Кіцак заливає у машину повторно. Так робить приблизно 15 разів на день. Температура води – 95 градусів за Цельсієм.
"Машинка бере 15 кілограмів. Відповідно, чим швидше воно сохне, тим швидше я можу фарбувати, тим швидше йде процес і тим більше кілограмів, а, точніше, центнерів буде в кінці дня. Стандартна доза так, як от в мене виходить – це 2,5 центнера за день".
Фарби Володимир попередньо розводить із водою у пластикових пляшках. Він змішує 6 кольорів.
"Є фарба кольору добре зів’ялої кропиви. Це 145 грамів світлого "хакі" і решта, 35 грамів – це яскраво-чорної фарби".
Володимир Кіцак каже, потрібно, щоб вийшли кольори, схожі на природні. Фарбувати тканини для маскувальних сіток він почав 10 років тому, з початком війни. Тоді, каже, і виникла потреба у маскувальних сітках. Їх почали плести студенти педагогічного університету, де Володимир Кіцак працює викладачем історії. Вони сплели більше трьох гектарів маскувальних сіток. Він розповідає, спочатку для фарбування тканини використовував 40-літрові каструлі.
"В чотирьох здорових баняках я фарбую від весни 2015 року. Тоді перший раз, взимку ми почали плести білі сітки, бо зима, сніг. А потім пішла зелена. Ну і де візьмеш зелену тканину? Пральну машинку мені організували у квітні минулого року. Пані Наталія з Італії абсолютно безплатно, а перевізники погодилися безплатно перевезти".
Цю техніку, вагою 400 кілограмів, Володимир Кіцак розмістив у гаражі. Тут він і розвішує пофарбовану тканину, поки вона не висохне.
"Є один-єдиний колір під номером "3" – класична "зеленка ". Тобто листяні породи дерев або молода трава весною. Це от одна машинка, а подивіться, наскільки різні між собою кольори. Просто різна тканина по-різному бере фарбу і різна кольористика виходить".
Володимир розповів, зараз тканини цього кольору для сіток потрібно менше, ніж, наприклад, навесні.
"Зараз такого кольору ми даємо відсотків 60-50. І далі буде тільки зменшуватися. Більше додається "койота ", більше коричневого, більше солом’янистого. Якраз починає під степ, який вигорає, як і посадки втрачають колір. А на осінь взагалі будуть тільки коричнево-жовті сітки. Жовтий – це умовно, ну колір такий, прілого листя".
Тканину для фарбування приносять жителі Тернопільщини. Поки її вистачає.
"Вчора була звичайна подушка, а завтра вона буде, як оберіг, маскувати наших бійців на фронті".
