Проголошення Акту відновлення Української держави: коментар історика Святослава Липовецького

Проголошення Акту відновлення Української держави: коментар історика Святослава Липовецького

Святослав Липовецький у музеї Стецьків
Святослав Липовецький. Суспільне Тернопіль

30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української держави. За словами історика, публіциста Святослава Липовецького, він займає особливе місце в історії національно-визвольного руху українського народу.

У ньому Організація Українських Націоналістів задекларувала відновлення держави та створення тимчасового уряду на чолі з уродженцем Тернопільщини Ярославом Стецьком. Цей Акт зачитували в містах і селах. Святослав Липовецький розповів Суспільному, як це відбувалося у Львові та Тернополі.

Проголошення Акту відновлення Української держави
Публікація тексту Акта відновлення Української держави в газетах Галичини. Фото: Фото: cdvr.org.ua.

"22 червня 1941 розпочалася радянсько-німецька війна. Більшовики покинули Львів, і тоді вже з 29 на 30 червня до Львова ввійшли німецькі війська – Вермахт. Серед них була і українська група – це був Нахтігаль на чолі з Романом Шухевичем. Але була також група з Ярославом Стецьком, яка в різний спосіб діставалася до Львова. Він згадує, що вони їхали на возі, потім вони знайшли підбиту вантажівку, вони їхали під сіном, мали з собою дуже багато фальшивих документів: вони мали фальшиві печатки, вони мали різноманітні бланки. І цікаво, що вони конкурували з іншою групою німецькою, яка їхала, власне, перебрати владу у Львові. І ці німці казали, що коли ми впиралися у Вермахт, Вермахт казав: "Перше йде військо – потім ви. Ви не маєте дозволу, їдьте за дозволом". Каже, поки ми їздили по дозвіл до одного чи іншого чиновника, то бандерівці робили собі фальшиві документи на коліні та їхали далі".

Музей Ярослава та Слави Стецьків
Історико-меморіальний музей Ярослава та Слави Стецьків у селі Великий Глибочок. Суспільне Тернопіль

Святослав Липовецький каже, група Ярослава Стецька заїхала першою.

"Він описував, що поговорив із Романом Шухевичем. В романа Шухевича в той день – це 30 червня, був день народження, але також він дізнався, що більшовики замордували його брата. Коли відкрили в’язниці, то там було і тіло брата Юрка. І тому Шухевич не був причетний уже до самого Акту, але вони говорили, що німці їм би не дозволили дійти до Києва. Вони вирішили, що треба проголошувати у Львові. І Стецько пригадує, що він на приміщенні розбитої ратуші сидів на якихось руїнах і складав цей Акт. Він його писав. Він домовився з митрополитом Шептицьким, щоб митрополит благословив це. І вони в приміщенні "Просвіти", це є приміщення на Площі Ринок, проголосили цей Акт".

Твори Ярослава Стецька
Твори Ярослава Стецька і книжка Святослава Липовецького. Суспільне Тернопіль

"Цікаво, що в цей самий час німці, які мали перебрати владу, був такий на прізвище Кох, він був колись у Галицькій армії, він володів українською мовою, він відвідав митрополита Шептицького і коли вони пили чай, той каже, які тут новини, ще щось і каже: "Зараз наші проголошують Акт державності". Ті налякалися, швидко поїхали в приміщення "Просвіти". Коли вони зайшли, то там було стільки людей, що вони не могли пробратися і тоді вони вийшли з-за куліс на сцену. І коли вони вийшли, то народ сприйняв це, що німці підтримують цей Акт, усі встали, аплодували, Стецько зачитував. І після цього Гестапо допитувало цих німців, як замість того, що вони мали перешкодити будь-яким подібним діям, вони ще й опинилися на сцені, коли той проголошував".

Костюм Ярослава Стецька
Костюм Ярослава Стецька, який зберігають у музеї села великий Глибочок. Суспільне Тернопіль

Подібних історій, за словами Святослава Липовецького, було багато.

"Є спогад, як у Тернополі це проголошували. На Майдані Волі, де зараз пам’ятник королю Данилу, зібралося багато людей. Там були також представники Вермахту, тобто німецькі частини й було дуже небезпечно. І тоді згадували, коли мали проголошувати Акт народ став на коліна, але хтось крикнув: "Heil Hitler!". І тоді німці подумали, що це щось добре і теж стали на коліна. І таким чином уся маса й українці, і німці прослухали цей Акт на колінах. Німці не знали, як до цього ставитися, як поводитися. Тому наші похідні групи, які йшли на схід, вони могли проголошувати безперешкодно. І, навіть, німецькі частини були цим задоволені, бо вони знали, що українці прийдуть, вони наведуть порядок, вони зможуть організувати адміністрацію, вони не мають проблеми з мовою. А потім, коли вони зрозуміли, що вище керівництво Третього Рейху не одобрює, тоді почалися переслідування, арешти. Таким чином Стецько опинився в ув’язненні".

Музей Стецьків у Великому Глибочку
Музей Ярослава та Слави Стецьків. Суспільне Тернопіль

"Коли ОУН розкололася на бандерівців і мельниківців, то в першому маніфесті бандерівців було гасло: "Воля народам! Воля людині!". Тобто вони засвідчили, що наша боротьба – це боротьба за свободу людей і за свободу народів, визволення з радянської чи будь-якої іншої тюрми. І цікаво, що перед Актом, за тиждень чи два, то спеціальний меморандум написали бандерівці до керівництва Третього Рейху, де написали, що нашою ціллю є українська держава. І якщо якась держава хоче будувати новий порядок, а новий порядок хотіли будувати якраз нацисти, буде проти української держави, то ми будемо боротися і проти цієї держави. Тобто вони зразу ж задекларували, що ми боремося за українську державу. Це те, що було в Декалозі: "Здобудеш українську державу, або загинеш у боротьбі за неї". І це для нас є важливо, тому що це показало, що були сили, які були готові, попри те, що ми не мали державності кілька десятиліть, це задекларувати і за це боротися", – розповів Святослав Липовецький.

Нагадаємо, 2022 рік на Тернопільщині був проголошений Роком Ярослава Стецька.

На Тернопільщині попрощалися з краєзнавцем і документалістом, засновником музею Стецьків Мироном Сагайдаком.

Читайте також

На початок