У Тернополі презентували виставку-інсталяцію "Надія вдалині від дому". Її приурочили до Всесвітнього дня біженців, який відзначають 20 червня. На виставці представили 15 історій переселенців та біженців, які через війну покинули свої домівки. Організували презентацію представники благодійного фонду "Рокада" та виконавчий партнер Агентства ООН у справах біженців. Про це розповів фонду "Рокада" Нестор Тернопільський.
На мольбертах – історії про вимушених переселенців з Київщини, Донеччини, Херсонщини, а також біженців з Афганістану та Сирії.
Поруч з кожним мольбертом – валізи та речі, які люди взяли з собою під час евакуації: предмети побуту, книги, музичні інструменти, ікони.
Свою історію розповіла Світлана Кривошеєва з Харкова. На Тернопільщину жінка переїхала з двома онуками.
"Харків бомбили відразу, бо він близько до кордону. Ми зразу спустилися у підвал і були там 11 днів. Молодшій онучці сім з половиною років, вона дуже налякалася. Коли вже закінчилися продукти, бо Харків брали в кільце, то ми вирішили евакуйовуватися. Приїхали з маленькою валізою, бо казали, що з великими не беруть, щоб більше людей помістити у транспорт".
Евакуаційним потягом приїхали на Тернопільщину, – розповідає жінка. Прихистила їх сім'я із Хмелівки.
"Та сім'я дала нам все: і одежу, і їжу. Вони нас так гостинно зустріли. У цієї сім’ї великий будинок, подружжя має трьох синів, невісток і вони для нас теж знайшли місце".
Виставку організували, щоб привернути увагу людей до проблем переселенців, – розповідає організатор заходу Нестор Тернопільський.
"Ці всі історії є реальними і ми намагалися таким чином дати можливість людям зрозуміти, як ці вони почували себе тоді, коли залишали свої домівки і не знали чи вони взагалі зможуть коли-небудь туди повернутися. А багато з них вже й не мають куди повертатися. Працюємо над тим, щоб допомогти цим людям інтегруватися в наше суспільство, знайти тут роботу, постійне житло, знайти друзів".
Подивитися виставку прийшла Єлизавета Катрич. На Тернопільщину з сином та чоловіком вона переїхала із Нікополя, що знаходиться на березі Каховського водосховища.
"Ми переїхали минулого року, коли був перший приліт і в Нікополі загинули люди. Ми були вимушені виїхати, бо хвилювалися за життя і здоров'я. Зараз в Нікополі дуже важка ситуація. У місті вже другий тиждень немає води взагалі. З крана вода не йде і люди знаходяться дуже у важкому стані".
На заході також були учні Тернопільського ліцею №21, у якому навчаються більше 40 дітей-переселенців. Серед них дванадцятирічна Аліса Буркут.
"Я приїхала з села Осипенко Бердянського району. Вороги захопили наше село у перші дні війни. Щоб урятувати наші життя, ми усі бігли до автобусів, а вони, вже переповнені людьми. Та нам усім вистачило місця і Бог нас врятував".
Після переїзду до Тернополя її життя змінилося, – каже дівчина.
"У мене багато друзів. Я займаюсь вокалом, співаю в художньому хорі, граю на віолончелі і на гітарі. Мене тут всі підтримують і допомагають. Моя найбільша мрія, щоб закінчилась війна і щоб не гинули діти", – Аліса Буркут.
