Із початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Коропецька громада, що на Тернопільщині, прийняла 439 переселенців. Суспільне поспілкувалося з Катериною Деругою, якій вдалося разом з сім’єю виїхати з Гостомеля, що під Києвом й оселитися в Коропці.
Катерина з сином та чоловіком евакуювались із Гостомеля 24 лютого. Вона розповідає, що спочатку не планували нікуди їхати, але коли почули поблизу вибухи, то швидко зібрались і виїхали.
"23 лютого ввечері я лягла спати спокійно. Десь близько 5 ранку подзвонила моя кума і сказала, що Київ бомблять. Ми прокинулися, в Гостомелі ще поки було тихо, але вже через годину почала літати техніка. Близько 10-їпочали бомбити аеропорт. Ми чули вибухи, бо аеропорт розташований за 5-6 кілометрів від нашого дому. Тоді ми почали всі збиратися, складати речі в машину".
Жінка розповідає, що спочатку домовилися їхати до родичів чоловіка на Хмельниччину.
"Коли всі були готові виїжджати, до тата зателефонували з роботи, він працює залізничником. У нього залишився останній робочий день до виходу на пенсію. Йому потрібно було залишитися й виходити на роботу. Тому тато залишився в Гостомелі, а з ним мама й дідусь. Ми з чоловіком і сином поїхали. Їхали більше 13 годин".
"Батьки спершу були вдома й на зв’язку. Потім перейшли в бомбосховище, забрали туди дідуся. Потім зв’язок з ними не було. Про ситуацію в Гостомелі ми дізнавалися з новин. Згодом у них з’явився шанс евакуюватись, бо наші військові зайшли у селище і почали формувати групи людей. Батьки не хотіли евакуйовуватись, поки окупанти не розбомбили місцевий склозавод. Почали летіти пляшки, склянки, навколо був дим. Треба було тікати. Їх виводили наші військові. Дійшли до розбомбленого мосту, переходили через річку, потім три кілометри полем бігли. Їх обстрілювали".
За її словами, батьки врятувалися, діставшись потягом західної України.
"Вони знайшли будинок на Івано-Франківщині, а ми – в Коропці, на Тернопільщині".
Жінка каже, що як тільки наші військові знищать російських окупантів і дозволять повертатися, вона готова одразу їхати додому. Поки ж допомагає нашим захисникам та господарям, у яких вони тимчасово проживають у Коропці.
"Ці дні ми намагалися адаптуватись. Їздили пекти печиво нашим бійцям. Зараз потепліло, то перебирали цибулю, допомагатимемо на городах", – каже Катерина Деруга.
Читати також
- Втікаючи з Маріуполя до Тернополя, взяли зі собою бездомного собаку.
- Родина з Чернігова оселилася на Тернопільщині: історія переселенців.
