Село Крижі, що в Кременецькому районі, об’єднує 20 хуторів. Це єдине село в районі, яке має таку розгалужену хутірну систему. Про це Суспільному розповів краєзнавець Сергій Краєвський.
За його словами, Крижі беруть початок із ХVI століття.
"Перше поселення було на перехресті двох доріг. Спочатку тут було три оселі. З них з часом, завдяки родинним зв’язкам, утворився невеличкий хутір. І цей хутір називався Криж. А "криж" означає хрест чи перехрестя. Хутори один від одного знаходяться на відстані 2-3 кілометрів".
Як розповів Сергій Краєвський у телевізійному проєкті Суспільного "Історії (не) забутих сіл Тернопільщини", в Крижах й досі живуть потомки перших поселенців. Це Винничуки, Смочуки і Тивонюки.
Місцева 95-річна жителька пані Агафія каже, що пам’ятає близько 80 будинків, яких вже немає.
"Колись весело було молодь співала, а старі слухати. А тепер і десятої долі того нема, як звечоріє, то й не видно вже нікого".
Сергій Краєвський теж проживає у Крижах, вивчає історію цього населеного пункту.
"Найбільше село постраждало під час Першої світової війни. Село тоді було стерте з лиця землі. Багато людей вивезли у Катеринославську, Воронезьку губернії. Тут стояли згарища, все було перерито окопами й позаростало бур’янами. Після цього село відбудували, відновили місцеву церкву. Щоправда, під час Другої світової війни ця церква згоріла знову".
У селі діє Краєзнавчий народний музей.
"Крижі на третій день відчули, що таке війна. Хутір бомбили німецькі літаки. Я памятаю цей день, мені було 8 років, я грався на своєму подвір’ї, над землею низько-низько пролетіли літаки. Потім біля сусіднього хутора почулися вибухи", – розповів чоловік.
"Клубів колись не було. Молодь збиралася по хатах. Улітку збиралися на вулиці. То на тому місці, на тому майданчику, ніколи не заростала трава, тому що там танцювали. Я ще пам’ятаю, як молодь ішла у вишитому і співала", – каже краєзнавець.
Староста села Олександр Ксьонзик розповів, що серед цих 20 хуторів, які об’єднують Крижі, є ті, де залишилося по 1-2 хати.
"Кількість людей зменшується, старожили помирають, а молодь або за кордон їде, або у великі міста жити. Буває, що старших людей до себе забирають їхні діти. Бувають випадки, коли старші люди приїжджають сюди на хутори на літо жити, а на зиму знову їдуть до дітей".
Читати також
- У селі на Тернопільщині залишився один житель.
- Село, яке стало хутором. Історія населеного пункту Тернопільщини.
