Тернополянка Таїсія Антонюк самостійно опанувала гончарне ремесло. Вона займається ним 4 роки. Дівчина за професією – зубний технік, але життя вирішила присвятити творчому захопленню. Майстриня розповідає, що виробила авторський стиль і впевнилася, що вона – на правильному шляху.
За її словами, з глиною працювати легко.
“Глина мені подобається як матеріал, бо вона дуже пластична. З глини можна зробити практично все”.
Розім’яти глину потрібно для того, щоб забрати з неї зайве повітря, – каже Таїсія:
“Є щось в цьому сакральне, коли торкаєшся до глини, створюєш щось. Це дає спокій і позбавляє зайвих думок і тривоги”.
Майстриня розповідає, що першим етапом у гончарстві є центрування. Тобто, шматочок глини треба зробити ідеально рівним. Також, глину постійно потрібно зволожувати, щоб вона ставала більш пластичною.
До гончарства Таїсія малювала. Жінка розповідає, що виросла у творчій родині:
“Мої батьки художники, дідусь теж був художником, керамістом. Це наше сімейне захоплення. Всі мої рідні розуміють, що таке творчість, наскільки вона важлива для людини”.
Найважче гончарство давалося спочатку, бо тоді ще не все вдавалося одразу.
“Хоча б перший рік ми вчимося робити базові форми і уже потім, чим довше майстер займається, тим кращою стає його майстерність”, – каже жінка.
Наступний етап – оздоблення виробу декоративними елементами.
“Cиметрію, ідеально рівну поверхню я намагаюся трішки “зіпсувати” додаванням різних фактур і об’єму. Фактуру створюю підручними матеріалами, наприклад, кукурудзою, мушлями або в’язаними серветками”.
Майстриня звикла до вимазаного глиною одягу і каже, що вона не вважає це брудом, бо глина – екологічно чистий матеріал:
“Після ближчого знайомства з глиною і з цим ремеслом, я дивлюсь на побутові речі зовсім по-іншому. Будь-яка фактурна річ для мене – це майбутня фактура чашки”.
Вироби Таїсія випікає у спеціальній муфельній печі, у якій температура – понад 1000 градусів.
“Коли піч вистигла до 250 градусів – ми можемо витягнути виріб, у руках він ще гарячий”.
Покриття шаром спеціальної фарби у гончарстві зветься “глазурування”.
“Це треба робити у масці, щоб не вдихати цю речовину. Потрібно перемішати харчову глазур, яка спочатку має консистенцію, схожу до сметани, але під дією високої температури вона перетвориться у склоподібну глянцеву поверхню”.
Готові вироби – це керамічний посуд: горнята, тарілки та глечики. А ще – глиняна біжутерія. Дизайн - авторський і залежить від натхнення та настрою, – розповідає жінка.
Майстриня любить працювати в тиші.
“Люблю творити, коли за вікном співають птахи, чути шелест вітру. Це надихає”.
Що відомо
- "Покутська кераміка" – захоплення, яке перетворилося на родинний бізнес
