Актори Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка десятки років грають у шевченківських виставах. Роль молодого Шевченка виконує Євген Лацік. А твори зрілого Шевченка озвучує народний артист України В’ячеслав Хім’як.
За словами Євгена Лаціка, зробити свою зовнішність максимально близькою до Шевченкової – не просто, бо треба наносити портретний грим.
“Ти приходиш сюди, у гримерку, береш пальцем фарби і виводиш ними, коригуєш риси обличчя і воно якось саме вдається. Це, напевно, з душі", – каже Лацік.
Щоб зіграти Шевченка, актор гримує ніс, губи і частину обличчя біля очей.
“Гримую ніс, бо в Шевченка ніс був гостріший, ніж у мене, то ж за допомогою гриму я візуально його змінюю".
Євген Лацік показує на сцені Шевченка таким, яким він собі його уявляє:
“Можна тільки здогадуватися і аналізувати з творів як він писав, про що вони. І вже тоді уявляти який він: чи різкий, чи він злиться, що його болить, що його турбує".
Актор розповідає, що граючи роль, не задумується над тим, як поводиться на сцені, як жестикулює. Він думає над значенням слів. Щоб зіграти виставу про Шевченка – вивчав його творчість і брав до уваги не тільки зміст віршів, а й те, в яких умовах поет їх писав.
“Наприклад, славнозвісний вірш “Садок вишневий коло хати” – ми уявляємо красиву картину. Але, беручи до уваги у яких обставинах це було написано, – виходить, що це найстрашніший вірш. Тому що коли людина сиділа в казематах і в віконечко бачила той садок вишневий – це складно”.
Народний артист України В’ячеслав Хім’як у шевченківських виставах грає автора. Він читає поезії Шевченка.
“У мене таке враження, що я іноді думаю так, як в “Кобзарі” написано”.
Вперше у шевченківській виставі він зіграв у шкільні роки.
“У школі я грав у драмгуртку. Туди мене запросила моя незабутня учителька Лідія Петрівна. Вона дуже любила драму, а я писав вірші і їх друкували у шкільній газеті. І от вона вирішила, що я міг би спробувати зіграти у виставі. Вона запропонувала виконати роль у виставі «Єретик». Коли були Шевченківські дні, діти і дорослі приходили до клубу, в нас там була сцена з глини, і я пам’ятаю ті незабутні концерти, як селяни декламували поезії і всі в залі плакали, разом співали “Заповіт”, “Реве та стогне”, “Садок вишневий коло хати”. Шевченко людей об’єднував. Молодого Шевченка я не грав. У школі я позичав в будинку культури перуку і грав такого похмурого, зрілого Шевченка”.
Студентські роки у нього теж були пов’язані з Шевченковою творчістю.
“Коли я поступав – декламував Шевченка. І коли захищав диплом – теж читав його поезії. У мене 30 хвилин «Наймички» було зі сценмови, 30 хвилин я читав” .
У гримерці В’ячеслав Хім’як тримає палицю - реквізит, який використовує у виставі “Тарас”.
Актор вважає, що грати Шевченка – почесно:
“Це – відповідальність, іноді через цю відповідальність можна допуститися помилок, можна втратити особистий суб’єктивізм”.
В’ячеслав Хім’як народився у селі Голосків на Хмельниччині. Актор театру і кіно, режисер, педагог, народний артист України, професор кафедри мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету. Закінчив театральну студію Київського українського драмтеатру імені Івана Франка та філологічний факультет Тернопільського педінституту. У 1969 році вперше зіграв на професійній сцені – у Хмельницькому драмтеатрі у прем'єрі вистави “Зрадник”. 5 років працював актором Хмельницького обласного музично-драматичного театру. З 1974 року – актор Тернопільського обласного музично-драматичного театру – сьогодні це драмтеатр імені Шевченка.
Євген Лацік родом із села Чернилівка Підволочиського району. Навчався на факультеті мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету. Працював у Львівському театрі для дітей та юнацтва. Зараз – актор Тернопільського драмтеатру імені Шевченка. Працює викладачем акторської майстерності на кафедрі майстерності актора в інституті мистецтв Тернопільського педуніверситету.
