Світлана та Володимир Лучки з Сум – понад 20 років у шлюбі. Чоловік працює водієм автобуса, а жінка операторкою електронно-обчислювальних машин у КП “Електроавтотранс”. Колеги називають це подружжя найромантичнішою парою у колективі.
Чи складно працювати на одному підприємстві, історію знайомства та про сенси, які зрозуміли за роки разом – закохані розповіли Суспільному.
"Ми якось звикли бути разом, які б не були ситуації. Можемо іти під ручку. Мені ось як недавно сказали: “Ви так йдете, наче по Бродвею гуляєте”. Він кохана людина для мене. Так, є в нього недоліки, як і в мене, взагалі у будь-якої людини вони є. Я кохаю свого чоловіка таким, яким він віє", — розповідає Світлана Лучко.
Подружжя почало працювати разом у січні 2022 року. До того Світлана була приватною підприємицею.
"Займалась шкіргалантереєю. У мене були парасольки, гаманці, паски для чоловіків і жінок. Коли у 2014 році почалась війна, скажімо так, покупова спроможність знизилась. Можу сказати, ФОПи наразі всі виживають. Потім у 2020 році почався коронавірус. Теж ми то працюєм, то не працюєм", — пояснює Світлана.
Нині вона – операторка електронно-обчислювальних машин. Її задача – збирати та працювати з робочими даними.
"Нам диспетчер віддає путівки, шляхові листи, що вже закриті. В шляхових листах знаходяться резерви, обідні перерви, початок роботи, кінець роботи. Це все ми вносимо. Також ведемо табель обліку робочого часу водіїв, кондукторів. У ньому зазначається скільки годин та скільки днів відпрацювала людина", — пояснює операторка ЕОМ.
Володимир Лучко каже, влаштувався до КП “Електроавтотранс” раніше за дружину – у 2018 році.
"Спочатку я працював на заводі ім. М. В. ФрунзеСумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання. з 2000 року по 2012. Виготовляли скловату без додавання скла. У 2012 році цех закрили, я здобув категорію DКатегорія D – автобуси місткістю більше 16 людей (без урахування водія), призначені для перевезення пасажирів;. На маршрутках працював, а потім захотілось стабільності. Маршрутки – це що ? Сьогодні відпрацював, зароблені кошти взяв і все. Бувало таке, що приходиш додому після роботи і взагалі нічого не заробив. Все власнику віддавав", — згадує чоловік.
Про свою роботу Володимир говорить: "Уважність – це в першу чергу. Уважність, уважність і ще раз уважність. Все одно треба, щоб голова крутилась на всі 180 градусів – невідомо звідки машина вискочить".
Закохані працюють у різні зміни, проте Володимир ділиться, раніше приходить на працю, аби знову побачитись з дружиною. Додають, у спільні вихідні роботу не обговорюють.
"Він приходить до мене, знаходиться біля мене, підтримує. На вихідних ми два дні вдома. У цей час можемо поспілкуватись. Всі нюанси робочі не обговорюємо з ним. Чоловік знає, що я свою роботу виконую, і він виконує сумлінно свою роботу", — каже Світлана.
Подружжя згадує історію знайомства – у вересні 2001-го зустрілись у центрі Сум, та як виявилось, знали одне одного задовго до цього.
"Через якийсь час зустрілись наші батьки – моя мама і його мама. З'ясувалося, що ми були в одному дитячому садочку “Теремок” називається. Мама в мене працювала вихователем в цьому дитячому садочку – в ясельній групі. І він попав в її групу. А я була в іншій, батькам не можна було брати своїх дітей у свої ж групи. Але з Вовою ми все одно бачились у садочку", — згадує Світлана.
Згадує, з одруженням не зволікали — взяли шлюб у грудні.
"Мій дідусь Олександр Федорович сказав: “Внучка рідна, значить, давай так, щоб не було ніяких потім сліз, плачів, і всього іншого в мене до тебе прохання – або ви одружуєтесь, якщо надумалися вже, або ви розбігаєтесь". У дідуся на той момент був день народження 20 листопада і ми пішли з Вовою в РАЦС, подали заяву і дідусю моєму зробили, так сказать, подарунок", — згадує жінка.
Робота на одному підприємстві не заважає стосункам, додають закохані.
— Я не знаю, як там іншим, мене все влаштовує. Тебе все влаштовує ?
— Усе влаштовує.
"Головне, щоб було кохання, взаєморозуміння. Бувають різні ситуації у всіх сім'ях, у нас теж є. Можем, як кажуть, посвариться. Але завжди знаходимо якість точки опори, тому що ми сім'я. В тому році ми відсвяткували 23 роки спільного життя. Як сказати, для когось це дата, для когось не дата. Для нас дата, тому що важкі часи. Війна", — говорять закохані.
Подружжя розповідає, що зрозуміли за роки шлюбу.
"Для мене він все – все моє життя. Окрім батьків – це найдорожча людина. Я його кохаю, бо це людина, яка завжди може піти мені на будь-які поступки. Буває таке, що ми не можемо найти спільної мови, але все одно… Якісь рішення ухвалюємо разом. Які ситуації, все одно стараємося, щоб було все вирішено разом. Тому що якщо не буде вирішуватися все разом, для мене це не сім'я", — пояснює Світлана Лучко.
Володимир додає, за що кохає свою дружину: "За її характер. Так, були моменти, що суперечки. Вона підтримує мене постійно у всьому. А ще кохаю її за красу, за любов".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
