У 2024 році, попри масштабні обстріли, сум'яни та жителі Сумщини продовжували лишатися в області, займатися бізнесом та допомагати одне одному. Як жили та про що говорили герої Суспільне Суми цьогоріч — у добірці.
У червні дружина безвісти зниклого бійця 77-ї ДШБ Світлана Мозуо розказала Суспільному про свого чоловіка, бійця 77-ї десантно-штурмової бригади Сергія Мозура. З 5 травня 2023 року чоловік рахується безвісти зниклим.
"Вдома його чекає четверо дітей. Ми здаватися не збираємося. Ми наших хлопців вигриземо зубами"
Ці слова сказала кролевчанка Тетяна Біналієва, яка два з половиною роки чекає на повернення сина Ігоря Біналі Огли. Востаннє жінка спілкувалась з ним на початку квітня 2022 року.
Командир FPV-екіпажу з позивним “Київстар” бойовий досвід почав здобувати від початку повномасштабної війни. Півтора року у складі мінометної батареї воював на передовій. З лютого цього року військовослужбовець керує польотами FPV-дронів.
Про те, що йому надає сил боротись, сказав: “На нашій землі не має топтатися така нечисть. Мотивує сім’я. Щоб могли ходити під спокійним небом.
Боєць Сергій Зінченко служив в десантно-штурмовій бригаді, втратив ногу, отримав протез – і повернувся у військо. Чому вирішив продовжити службу – розповів Суспільному.
Військовослужбовець з позивним "Бен" до війська прийшов добровольцем, після того, як три місяці провів в окупації. Пізніше підписав контракт і став до лав Національної гвардії. Разом з побратимами був у Бахмуті, Білогорівці та Кліщіївці.
У січні, під час навчань навчання для бійців області, військовий сказав: "Вчитись треба всім: і тим, хто зараз не у війську, тому що рано чи пізно прийдеться всім воювати. Як ти не крути, ми не нескінчені.Той, хто навчається, той довше проживе.
Анастасія переїхала до Сум з окупованого Сєверодонецька Луганської області, після того, як місто було окуповане військами РФ. У розмові з Суспільним жінка розказала чому для переїзду обрала саме Суми за декілька десятків кілометрів від РФ. Анастасія зазначила, що хоче повернутися в рідне місто, яке буде українським.
"Треба донатити, треба робити все для того, ну… чуда не буде, ніхто нам цю перемогу не подарує"
Через обстріли Тетяна Пасюга разом зі своїм чоловіком Андрієм переїхала до Сум з Великої Писарівки. Подружжя 6 років займалося квітковим бізнесом, допоки у вересні 2023-го російський боєприпас не влучив прямо у парники з рослинами, знищивши все. Тетяна та Андрій розповіли Суспільному про те, як відновили власну справу, але вже у Сумах.
Олена Грицай працює трактористкою в одному з господарств на Білопільщині. Окрім цього, родина має в обробітку 2 гектари землі. Коли чоловіка мобілізували, Олена з сином продовжили сімейну справу.
“Чоловіка як забрали на війну, самій доводилось з хлопцем. Сину 16 років. І самій учитись їздить та все робить. Жінка, вона все зможе"
Фото: Андрій Юрченя/Суспільне СумиЦі слова промовила мешканка Ворожби — 83-річна Валентина Рєзнікова. Місто розташоване за 7 кілометрів від російського кордону. Жінка розказала, що її чоловік помер, а дітей вона не має. Разом з нею живе сусідський кіт Семен про якого пані Валентина піклується.
"Жизнь — хороша, якби не було війни — прекрасне життя. Я вважаю, що життя завжди має бути прекрасним. Які б не були біди — усе це проходить. Живу потихеньку. Весна наступить, то город обробляю. А щось же треба робити. Треба рухатися, рух — це життя"
Анатолій Вербицький з Недригайлова – скрипаль-самоук, вчився з 15 років. Ще з юнацтва почав грати старовинні танці на весіллях та інших святах. Попри дитинство у Другу світову війну, ведення господарства та роботу у колгоспі не втратив хист до музики. Влітку, напередодні свого 90-річчя, чоловік розказав Суспільному про своє життя та любов до гри.
"Скрипка була на вагу золота. Якщо прийшов хазяїн до музиканта і договорив на свайбу, і прийшов другий просити, то музика відмовляв. Казав: “Я вже пообіцяв”. Тоді той хто прийшов пізніше відкладав весілля, щоб свято було з музикою. А свайба без музики – ніщо"
24 жовтня скрипаль Анатолій Вербицький, гра якого належить до нематеріальної культурної спадщини, помер у Недригайлові.
Наталія Коритник — соцпрацівниця, яка працює на прикордонні Сумщини. Жінка вважає, що створена для цієї роботи.
"Підопічні дзвонять: "А де ти, а коли ти приїдеш?". Вони привикли до нас, другі називають "дочечка". Як рідні вже ми їм. Мені всіх жалко, допомагаю їм, вони порадять щось чи про свої проблеми розкажуть, як своїм вже все розказують"
Віталій Смітія — фізичний терапевт. Чоловік з родини медиків, тому це і вплинуло на вибір професії. Він закінчив Лебединське медичне училище, Київський міжнародний університет розвитку людини, де здобув спеціальність "реабілітація". Та починав фельдшером на швидкій, де пропрацював 19 років. Нині ж Віталій Смітія працює в міській лікарні фізичним терапевтом. За його словами, через підводне витяжіння хребта під його наглядом проходять 30-40 пацієнтів на місяць.
"Коли допомагаєш людям – люди вдячні, ти бачиш роботу свою. Людині стало краще, спокійніше, вона рада, що вилікувалася. Коли людина принесла комусь користь – її самооцінка підніметься, правильно?"
Командир відділення Костянтин Шклярський працює у ДСНС з 2006 року. За цей час, говорить, бачив багато трагедій та навчився абстрагуватися і розділяти роботу і дім. Суспільному чоловік розповів, як змінилася робота рятувальників з початком повномасштабного вторгнення та що для них найскладніше.
"Найважче у службі – це бачити по приїзду на виклик, як страждає людина. І ти повинен їй допомоги якнайшвидше у будь-якій ситуації, чи то ДТП, чи пожежа, завали – це найстрашніше, де люди, діти".
Увечері 17 листопада балістична ракета поцілила у сумський двір на Героїв Крут. Тоді загинули 12 людей. Наймолодший серед них – 9-річний Ілля Дорошенко. В момент удару він був у своїй кімнаті.
У спогадах про онука бабуся розповіла: "Він завжди казав тату, що вже був на цій Землі. "Я жив на іншій планеті, а потім прилетів сюди. Я тут був в 1914 році. Те, що він розказував, не могла дитина просто так видумати. Він казав: "Не сваріться, будете сваритися – я полечу на іншу планету".
За словами тата Іллі — Ігоря Дорошенка, хлопчик казав, що війна закінчиться 17 листопада 2024 року. Цей день став днем загибелі 9-річного Іллі.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
