"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині

Ексклюзивно

Анатолій Вербицький з Недригайлова на Сумщині – скрипаль-самоук, вчився з 15 років. Ще з юнацтва почав грати старовинні танці на весіллях та інших святах. Попри дитинство у Другу світову війну, ведення господарства та роботу у колгоспі не втратив хист до музики. Напередодні 90-річчя Анатолій Васильович розповів Суспільному про своє життя та любов до гри на скрипці.

Анатолію Вербицькому з Недригайлова 89 років – у руках тримає свою скрипку, якій 50. Грав і старший брат, а коли той пішов навчатися, музикою зайнявся й сам пан Анатолій.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Скрипка Анатолія Вербицького. Суспільне Суми

"Тоді я перехватив скрипку. На ній же не так просто навчиться грати. В університетах же вчать зовсім не так, як ми грали", — каже пан Анатолій.

Першу власну скрипку пану Анатолію привіз з Польщі молодший брат. Згодом місцевий музикант запропонував разом грати на весіллях.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Анатолій Вербицький. Суспільне Суми

"Він каже: "Синок, давай заграєм". А в нього дві скрипки було. Дає мені одну, він як заграє "Молодичку". А на втору я вже грав. І взяв цей музика на другий день мене на свайбу. Оце я так вчися. Так як він мені хотілося навчитися, бо він гарно грав. Було бажання і терпіння", — згадує чоловік.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Скрипка Анатолія Вербицького. Суспільне Суми

За словами чоловіка, тоді до Недригайлова пішки приходили люди з різних сіл. Хоч взимку, хоч влітку музики грали на вулиці.

"Як ото прийдуть із села та ще й станцюють — це нема радості бозна скіки. І ходили не кілометр, а і за 10 кілометрів ходили. Ніхто снігу не розчищає, вже людей повен двір. Через 10 хвилин, снігу немає і грамочки – вже земля. Отак розлітався сніг, як танцювали. Летів сніг геть од ніг. Якщо танцори хароші, і грать наполовину легше. Тому що він танцює під музику, і музика йому дає, щоб всякі витребеньки робити", — пояснює Анатолій Вербицький.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Анатолій Вербицький. Суспільне Суми

До гри на скрипці пан Анатолій зустрів Другу світову війну, коли йому було 7 років.

"Я пішов в первий клас. День сходив – упав снаряд, недалеко коло школи. Учителька каже: "Завтра в школу не приходьте". І так 5 років. Ще не було в чому ходить, ходили поки не замерзло – босі. А як замерзло – вже не вийдеш, нема нічого", — згадує пан Анатолій.

Працював з дитинства: спочатку возив воду конем на жнива. А коли закінчив 6 вечірніх класів – вивчився на водія.

"В колгоспі проробив 20 років шофером – возив людей на ланку. Це ланки буряка", — пояснює чоловік.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Світлини Анатолія Вербицького. Суспільне Суми

В ті часи скрипка була у пошані, додає чоловік, тож на кожне весілля молодята хотіли чути саме її.

"Скрипка була на вагу золота. Якщо прийшов хазяїн до музиканта і договорив на свайбу, і прийшов другий просити, то музика відмовляв. Казав: “Я вже пообіцяв”. Тоді той хто прийшов пізніше відкладав весілля, щоб свято було з музикою. А свайба без музики – ніщо", — згадує скрипаль.

За його словами, окрім весіль музики грали на Різдво, Івана Купала та досвітках, де молодь збиралася гуртом.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Світлини Анатолія Вербицького. Суспільне Суми

"На кожній вулиці були досвіткиЗібрання сільської молоді.. Дома культури ніде не було. І на досвітки ходили дівчата, наймали хати де старики живуть, де бабка одна живе. Хати невеличкі, а туди приходили парубки, до дівчат. Як сподобається яка дівчина, значить він з нею гуляв, бувало — зразу забирав одружуватись", — пояснює пан Анатолій.

Музика додає, коли в СРСР з'явилися будинки культури, молодь хотіли обмежити у їхньому дозвіллі.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Скрипка Анатолія Вербицького. Суспільне Суми

"Їх почали будувати вже після війни, років через 15. Кажуть: “Так там на досвітках вони балакають, і співають бозна шо. Воно не підходить до Радянського Союзу". А в клубі вже завідувач клуба є. Він скаже, як "правильно" проводити дозвілля. А на досвітках, там же всі привілеї були", — каже чоловік.

Через роботу та власне господарство, чоловік не мав багато часу для гри на скрипці.

"Я в той час грав самі танці, пісень не грав. Почав грати на скрипку і підспівувати, як пішов на пенсію. Бо раніше ніколи було", — пояснює скрипаль.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Анатолій Вербицький. Суспільне Суми

До Анатолія Вербицького приїздили музиканти з Києва та Сум. З Недригайлова учнів не мав.

"Так а що, я по хатах піду та скажу: “Приходь, я тебе буду вчить на скрипку” ?. Звідки я знаю чи є у людини музикальний слух. Та у віка не навчиш, якщо нема музикального слуху. Та ще на скрипку... Це ж Божа музика. Один інструмент тільки Божої музики", — говорить музикант.

Учениця Анатолія Вербицького – начальниця відділу нематеріальної культурної спадщини Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв Вікторія Гавриленко, 6 років знайома зі скрипалем.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Вікторія Гавриленко. Суспільне Суми

"Це унікальна людина. І, напевно, він єдиний нині такий скрипаль на Лівобережжі, на Слобожанщині на нашій, який вміє грати старовинні традиційні танці, які він перейняв від старших музик. Він поставився до мене досить скептично, тому що я ще мало володіла скрипкою. І потім зізнавався — подумав, що можливо навіть нічого не вийде, бо занадто якось ще занизький рівень гри був. Але потім поступово він почав навчати мене, і він уже сам визнавав, що десь виходить добре, чи десь не дуже добре. Підказував мені як підправити, щоб це звучало дійсно як потрібно. І врешті вийшла на той рівень, коли він називає мене своєю ученицею", — говорить пані Вікторія.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Анатолій Вербицький. Суспільне Суми

Гра Анатолія Вербицького – яскравий приклад нематеріальної культурної спадщини, додає Вікторія Гавриленко.

"Передається від майстра до майстра, тобто від музиканта до музиканта, від виконавця до виконавця в такому живому спілкуванні, в побуті. Це не штучний процес", — пояснює Вікторія Гавриленко.

В чому особливість гри старовинних танців на скрипці, пані Вікторія пояснює: "Є такі специфічні прийоми, які характерні, до речі, дуже, для Недригайлівщини. Роменщина, Недригайлівщина – це територія Посулля. І тут вирізняється специфіка гри з цими глісандо музичними".

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Анатолій Вербицький. Суспільне Суми

Окрім скрипки, пан Анатолій навчився вибивати на бубоні. Говорить, головне мати здібність до цього інструменту.

"Без його не можна було, але його ніхто не вважав, що це музика. Це все теорія. І все це велика охота і бажання вчитись", — говорить скрипаль.

Яка ще музика подобається, скрипаль каже: "Я перший раз як почув хор імені Григорія Верьовки, так у мене сльози побігли, як горох. Як вони гарно співали – це не можна передать і не можна розказать".

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Світлини Анатолія Вербицького. Суспільне Суми

За словами чоловіка, бачить хист до гри на скрипці в онучки.

"Як підійде: “Ану, дєдушка, дай мені скрипку”. Як вона пальчики кладе. Так я бачу, що у неї є кебета – по самих пальчиках я бачу", — пояснює музика.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Анатолій Вербицький. Суспільне Суми

Останні 55 років Анатолій Вербицький живе у будинку, який власноруч побудував за трудодні.

"Грошей не платили. Тільки в кінці року дали мені 250 російських рублів. І я почав будувати, і план будинку сам поскладав", — каже чоловік.

"Скрипка була на вагу золота": історія 89-річного скрипаля Анатолія Вербицького з Недригайлова на Сумщині
Анатолій Вербицький. Суспільне Суми

15 липня Анатолій Вербицький відзначатиме своє 90-річчя. Додає, треба цінувати те, що маєш.

"Бог дав слух всім, це благодать дуже велика. А як ще музикальний слух, так це вже ідеальний", — говорить скрипаль.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram

На початок