У селі Графське, за 10 кілометрів від російського кордону, мешкає 15 людей. Місцеві розповідають, що вибухи чують постійно, але виїжджати не збираються, ведуть господарство та допомагають одне одному. Як живуть у малолюдному селі на прикордонні Сумщини – в матеріалі Суспільного.
За словами місцевих мешканців, у селі був клуб, будинок культури, школа та дитячий садочок.
Тепер центральна вулиця села Графське майже безлюдна. Серед покинутих дворів - єдина населена садиба, тут живе Микола Лозовий з дружиною.
Я тут народився, мені вже 65 років, і звідсіля вже виїжджати нікуди не буду.
Сьогодні на центральній вулиці Графського збираються місцеві жителі – скоро має приїхати автолавка. Прийшли майже половина мешканців села, всього тут живе 15 людей.
У мене тут мамі 97 років, і бабусі зятя 91 рік. І мені 75. І оце втрьох тут сидимо, розповіла Зінаїда, місцева жителька.
Олександра Кутузова – дачниця, виросла у Графському, вийшла заміж та переїхала до Сум, але кожного літа живе у батьківській хаті.
По хліб прийшла і пані Лідія. Їй 84 роки, говорить, все життя прожила у Графському.
Раніше в нас тут село велике було. Ферма була, все життя проробила, 40 років на фермі. Людей багато було. Онука в Києві, а дочка була в мене одна-єдина, так померла в 60 років, оце два роки пройшло. А син зі мною. Якби не син, так хтозна, як і жити, треба ж і дров напилять, і нарубати, і протопить, вже немає сили на все.
Мешканці Графського кажуть: зустрічаються не тільки біля автолавки.
Спілкуємося, звичайно. Збираємося іноді, на баяні граємо, каже Микола Лозовий.
Приїхала автолавка. У продажу – ковбаси, консерви, молочні продукти. Найбільше – хлібобулочних виробів різних видів, але випічки не вистачило. З розмов біля автолавки:
Нема рогалика? А батон є? Візьми хлібину. — Не треба, в мене хліба повно.
В цілому асортименту автолавки, яка приїздить два рази на тиждень, місцевим жителям вистачає, розповідає Олег Московченко.
За потреби можна з’їздити в магазин у сусіднє село, за 2 кілометри, дістаються своїм транспортом або автобусом.
Це село живе через те, що дорога тут прохідна, і автобус їздить два рази в день.. Взагалі-то, жити можна. Свиней тримаю, курей, утят, у мене трактор є, розповів Микола Лозовий.
Мені допомагають накосити траву, по господарству, в мене козочки є, ну це бабушка займається ними. Дуже добрі люди. Усі дружні, в горі у кожну хвилину кожний допоможе, каже місцева жителька Зінаїда.
У Графському – три вулиці. Лідія Геращенко живе на найдовшій з них. Більшість хат покинуті і заростають. Жінка розповідає, що колись тут було 50 дворів.
А зараз три хати. Оце ми, Олег та ще за Олегом два пенсіонери живуть, жінка і чоловік, ото і все.
Ділянка біля подвір’я пані Лідії – доглянута, облаштований загін для птиці, заготовлені дрова, адже газу у селі немає. Господарство велике, - говорить жінка. Разом із сином доглядають поросят, город та свійську птицю.
Курей чимало, так вистачає яєць. А онуки не їздять все одно, так Олегова жінка бере та попродає в Сумах, а щось купе.
На городі вирощують все, що потрібно і самим, і на корм тваринам. Цьогоріч додатково засіяли і кілька покинутих ділянок, - каже пані Лідія.
Сама полю городи, а син оре, усе робить. Тут у мене і кабачки, буряки, помідори. Городину оце тільки одну половинку сіємо, а то все зернове.
Олег Московченко говорить:
В селі постійно в роботі. Вийдемо коли, ввечері комарі, вдень жарко. На свято села, 19, на Спаса, бувало, до війни зустрічались тут, концерти громада проводила, стіл накривався З’їжджалися всі ті, хто далеко повиїжджали, людей багато було. Приїжджали і діти, і внуки, і правнуки, хто виріс, хто пам’ятає село. В останній час ніхто, навіть на кладовище приїдуть – і бігом назад, квіти, поприбирали… Мало хто навідується.
Медичну допомогу у Графському намагаються надавати самостійно, — розповідає Ірина Лозова.
Он у Василівни донька медик, частіше за все до неї звертаємося за консультацією телефоном. А так ні, то слухавку не беруть, якщо після 5 вечора, то не додзвонишся. У чоловіка часто тиск, так вже все навчилися, і уколи робимо.
Від Графського до російського кордону близько 10 кілометрів. Мешканці кажуть, що виїжджати не збираються, а ось дачників тут стало менше, ніж до вторгнення.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
