Як проходить процес створення унікальних фотографій птахів? Куди зникли горобці та при чому тут коти? Відповіді на ці запитання дала фотографиня Марія Зараі з Рівного. А також поділилась історією свого шляху у світі спостереження за птахами із журналістами Суспільного.
— Коли ви почали спостерігати за птахами, а також фотографувати їх?
— Я думаю, що це почалося ще з дитинства. Пам'ятаю, як принесла додому грака зі зламаним крилом, і ми його лікували. Одного разу я також принесла дятла, і ми його вигодовували. Птахи — це окремий чудовий світ, який існує зовсім поруч із нами, але ми часто не маємо часу звернути на нього увагу, він просто дивовижний. Особливо мене вразило, коли я почала помічати такі спільноти, як, наприклад, “Птахи України”, де люди також фотографують птахів. Коли я побачила ці фотографії зблизька, де видно кожну пір’їнку та деталі, я зрозуміла, наскільки вони прекрасні. Це справді щось надзвичайне, і воно так близько. Я навіть не могла повірити, що такі птахи є в Україні. Щовихідних мені хочеться піти подивитися на птахів, дуже класно, коли ти зустрічаєш когось нового. Ця справа також вчить терпіння, адже птахи не завжди готові показати себе. На мою думку, це класне хобі, бо я дійсно цим горю, мені це подобається.
— За якими птахами ви спостерігаєте дуже довго і хочете сфотографувати?
— Це зараз моя болюча тема, адже я шукаю сов. Дуже хочу сфотографувати їх, бо вони мені дуже подобаються, вони дивовижні. Удень їх помітити складно, оскільки вони або сплять, або поводяться дуже тихо. Вони літають дуже тихо, що під час польоту сову неможливо почути — це не припутень чи крижень, яких легко розпізнати по звуку, коли вони пролітають. Сову можна побачити лише по руху або якщо вона видає звуки. Зазвичай, найпростіше знаходити сов навесні, коли є пташенята. Саме тоді вони вчаться ходити, літати і пищать — це допомагає виявити їхнє гніздо.
— Ви в червні вже робили фотовиставку своїх робіт, чи надихнулися ви цим, і можливо десь найближчим часом будемо чекати від вас ще однієї виставки?
— Мені це, дійсно, сподобалося, бо одне діло, коли ти просто фотографуєш і бачиш ці знімки лише на комп'ютері чи телефоні. Але коли ти вже роздрукував фотографії й бачиш їх у великому форматі, і це для себе якось такий підсумок був. Я зрозуміла, що пройшла великий шлях і зробила багато чудових знімків. Скажу навіть більше — я пишалася собою. Це мені дуже сподобалося, і я обов’язково зроблю ще одну виставку. Я можна сказати це літо працювало конкретно і вже маю певну колекцію, але, думаю, ще є над чим попрацювати й, можливо, ще можливо декого знайти. Якщо вдасться, було б чудово.
Більше відповідей фотографині Марії Зараі на наші запитання — дивіться у відеоверсії інтерв'ю.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook
