Житель села Вежиця, що на Рівненщині, Валерій Кузьмич має соснову бочку, якій понад 150 років. Її він отримав у спадок від батька, бочку в родині передавали з покоління в покоління. Зі слів краєзнавиці Ірини Рачковської, така річ для Полісся — унікальна.
Більше про історію соснової бочки дізналося Суспільне.
Валерій Кузьмич показав соснову бочку, яка дісталася йому в спадок від батька.
"Сімейна реліквія. Це бочка, по нашому кадовбКадовб — велика діжка, колодязний зруб, який передався мені від батька, я передав своєму сину. Батьку вона дісталася від його батька, тобто це вже доведений факт, що це бочка мого прапрапрадіда. Батька звали Мусій, дід Ярмій, прадід Нікон, прапрадід Петро. От це бочка Петра", — пояснив чоловік.
Валерій Кузьмич зауважив, що за його підрахунками бочці понад 150 років:
"Виконана вона із суцільного соснового дерева. Досить гарно збереглася, тому що доглядаємо. Робилася таким чином: зверху видовбувалася пішня, долото, таке довге металеве долото і трошки видовбувалася. Потім клали туди вогонь, воно вигорало, слідкував майстер. Тушили вогонь і потім знову видовбувалося. І так геть аж до дна".
Він зазначив, що бочка діаметром 80 сантиметрів, а довжиною — 163 сантиметри. Валерій Кузьмич розповів, що його батьки зберігали у бочці жито.
"Маленького батько мене ставив на низ і я вигрібав все, що лишилося збіжжя і подавав на верх. Власником такої бочки була достатньо заможна людина", — зауважив чоловік.
Краєзнавиця Ірина Рачковська додала:
"Унікальний вид побуту наших поліщуків, тому що традиційно зерно та інші речі, які були у вжитку, зберігалися у величезних скринях, а от така довбана річ, вона є дійсно не пересічним атрибутом сільського господарства".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook
