Три номінації на включення до списків нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО Україна вперше подала у 2023 році. Серед них — "Практика з охорони кобзарсько-лірницької традиції", яку популяризують у багатьох регіонах, зокрема й на Рівненщині.
Про унікальність ліри та популяризацію гри на цьому музичному інструменті в області в етері Українського радіо Рівне розповів лірник, фольклорист, дослідник традиційної культури Андрій Ляшук.
Лірництво як мистецтво
"Ліра — це не просто інструмент. Той, хто грає на лірі та виконує пісні — це не просто музикант чи співак. Це дуже глибока, сакральна традиція. Більшу частину репертуару лірників займають духовні кантиЦерковна або світська пісня для триголосного ансамблю або хору, що була поширена у XVI–XVIII ст. в Україні, псалми Псалми — це пісні релігійного змісту, що були написані на честь свят, обрядів поклоніння або на відзначення трагічних подій.та паралітургійний співПаралітургіійна музика — загальна назва текстомузикальних форм, близьких за стилем (у текстах і музиці) до богослужбових, але які не використовуються в офіційному (канонічному) богослужінні.. Тобто людина, яка навіть не часто ходить в церкву, може почути важливі речі для себе", — розповів лірник.
Музикант зазначив, що кобзарська пісня і пісня лірника різняться:
"Не все, що можна заспівати під кобзу чи старосвітську бандуру можна заспівати під ліру. Є дуже багато пісень, які можуть виконувати і кобзарі, і лірники, але є суто лірницька традиція. Тому що ліра — це інструмент бордуновийБордун — безперервний, незмінний за висотою звук відкритих (не скорочуваних у грі) струн щипкового й смичкового інструментів., там не зміниш тональність, коли граєш. Це середньовічна традиція. І лірники виконують ті пісні, які можна покласти на цей акомпанемент".
Чи були серед лірників жінки
Кандидат мистецтвознавства, завідувач лабораторії музичної етнології Львівської національної музичної академії Юрій Рибак розповів:
"Виконавців треба сприймати і як носіїв духовних цінностей. Дуже часто в селах, особливо де не було церкви, вони заступали священника. В православній традиції немає жінок, які є священниками. З цього міркування не було жінок й поміж лірниками. І це був тяжкий хліб. Треба було не мати свого господарства, мандрувати тижнями. Жінка — це берегиня домашнього вогню, тому вона мусила бути вдома. Але були жінки стихівничіСтихівничий — український народний незрячий читець духовних віршів — стихів, без акомпанементу, псальмоспівець., їх було чимало. На кобзі жодна жінка не грала. Стосовно лірниці — нібито була одна жінка, яка могла грати, але як виняток".
Хто виготовляє ліри, чи можна навчитися грі на ній
Андрій Ляшук має кілька різновидів лір:
"Є інструмент виготовлений луцьким майстром Віктором Іщуком, це точна копія старосвітської ліри, на якій грав останній волинський лірник Іван Власюк. Інша ліра виготовлена польським майстром. Взагалі в Україні є небагато майстрів, які роблять ці інструменти, до десяти: в Луцьку, у Львові, у Києві, у Харкові. Це на фабриках не виготовляють".
Митець зауважив, що легко опанував ліру, бо мав досвід гри на інших інструментах. Хтось навчається цьому мистецтву в YouTube. Можна звернутися й до тих, хто вже вміє грати:
"Кобзарсько-лірницькі цехи намагаються наслідувати традицію і там можна вибрати собі вчителя. Потім ти отримуєш щось подібне до визвілкиОбряд, після котрого кобзар мав право мати своїх власних учнів., як колись це було. І уже можеш грати сам, ти вже лірник чи кобзар. Ліра — це інструмент струнний і, разом з тим, його можна назвати смичковим, тому що тут є колесо, яке треться по струнах. Воно виконує роль смичка, який безперервно треться. І дві чи більше сторін, які виконують роль бурдонів, та звучать постійно на одному тоні. Одна сторона, яка називається співаниця, грає мелодію".
Відродження лірництва в Україні
Лірництво з'явилося в Україні у XIV ст. й поступово розвинулося в потужний мистецький рух, що існував до початку XX століття, коли радянська влада почала масові репресії та арешти лірників і знищення лірницьких шкіл.
Нині є етномузиканти, які власноруч роблять ліри за давніми кресленнями та виконують стародавні пісні.
У 2023 році Україна вперше підготувала та подала три номінації на включення до списків нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО: українську писанку, кобзарсько-лірницькі традиції та вишивку "білим по білому", повідомили в Міністерстві культури та інформаційної політики. Їх можуть внести в список наприкінці 2024 року.
Лірництво як елемент нематеріальної спадщини
Юрій Рибак розповів, що є люди, які успадкували традицію лірництва і популяризують її:
"У Києві і Львові — два осередки основні. Був в Харкові ще, але не знаю , чи діє він за теперішніх обставин. В основному, це люди етузіасти, які займаються цим принагідно, тобто як хобі. В нас немає жодного навчання. Була Стрітівська школа кобзарська, а тепер ця лінія призупинена або десь відкладена на кращі часи.
Що стосується первинної традиції, тієї, що була вихідною і йшла з народного середовища, то в Україні так історично склалося, що для Лівобережної України, частково центральної, було властиве кобзарське і лірницьке виконавство. А Правобережна Україна винятково пов'язана з лірництвом. Потім були музиканти без інструменту, так звані стихівничі, які говорили молитви і пісні співали. Але, можливо, через певні фізичні вади не могли виконувати на інструментах свій супровід. Також ця традиція не обірвалася на лірниках, а була успадкована сліпими гармоністами. І їх ще можна було донедавна бачити, навіть зараз на базарах є такі музиканти і в Рівному, і в інших великих містах".
Мистецтвознавець розповів, чому важливо внести лірництво до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
"Це наше національне надбання, воно в нас затрималося фактично до кінця ХХ століття. Останній найяскравіший лірник помер у 1991 році. Останній гармоніст, який успадкував традицію, був носієм цього мистецтва, помер 2005 році. Ми встигли ще записати його. Ми не маємо права втратити це безповоротно і ми мусимо виховувати молодь, розвивати вторинне виконавство", — підсумував Юрій Рибак.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
