Внаслідок ракетних атак по Україні діти нерідко стають або жертвами, або свідками жахливих наслідків, серед них руйнування та смерть. Рівненська психологиня Діана Савенко розповіла Суспільному, як спілкуватися з дітьми у таких випадках, як визначити психологічну травму та як говорити про смерть.
Як правильно говорити з дитиною про стресові події
Діана Савенко каже, що для початку розмови про пережиті події важливо заспокоїти себе, відновити дихання.
“Спочатку даємо кілька секунд прийти до себе, а тоді ми йдемо в контакт з дитиною. Наша задача — для неї стати безпечним простором, забрати з місця, яке тривожить, намагатись не говорити про те, що вас тривожать. Можливо, діти цього не бачили. Дорослі настільки багато говорять про новини, що діти стають свідками розмов і ніби знову свідками події, ми травмуємо дітей, навіть тих, які там не були. Тому потрібно усвідомлювати, де ми говоримо, що ми говоримо і що ми хочемо, щоб наші діти почули”, — розповіла психологиня. Джерелом інформації для дитини мають бути батьки, у підлітків є своє оточення і переживання за друзів, вони сидять у Telegram-каналах та стежать за новинами. Діана Савенко наголосила, що навіть з підлітками також потрібно говорити, оскільки чим більше інформації вони знають — тим краще можуть контролювати ситуацію та почувати себе у безпеці.
Які перші ознаки травмованої людини
Фахівчиня розповіла, що за статистикою, після війни прогнозують до 20% травмованих людей.
“Ми не будемо всі травмовані, може бути гостра реакція на стрес, можуть бути різні етапи до того, щоб отримати травму. Якщо у дитини або в дорослого йде порушення звичної функціональності, наприклад: порушення сну, надмірна сльозливість, сенситивністьХарактерологічна особливість людини, яка проявляється в підвищеній чутливості до подій, що відбуваються з нею, емоційна чутливість, емоційність. Також проявляється чутливість до психічних станів інших, їх прагнень, цінностей та цілей. до всього підряд, що відбувається, немає апетиту і це вже тривалий час — варто звернутися до фахівця. Зараз багато організацій міжнародних, українських, громадських, які займаються безкоштовною психологічною допомогою — починаючи з чат-ботів, гарячих ліній, волонтерських ініціатив, закінчуючи приватними психологами та психотерапевтами”, — каже Діана Савенко.
Як самостійно допомогти дитині
Окрім допомоги фахівця, є методи для батьків, які можуть покращити стан дитини.
“Якщо говоримо про дітей до підліткового віку, то 100% батьків, які будуть читати, шукати поради, можуть самостійно стабілізувати свою дитину, якщо не пішли якісь глибші порушення. Якщо це дитина дошкільник, казкотерапія — найкращий метод”, — розповіла фахівчиня. Психологиня зазначила, що найкраще розказувати казку про персонажа, який буде подібний до вашої дитини, який зустрічається з певними обставинами й може їх вирішити, тоді дитина зможе перейняти собі цей досвід.
Як говорити з дитиною про смерть
Хід розмови про цю чутливу тему залежить від віку дитини. Діана Савенко розповіла:
“Для дитини навіть смерть хом'ячка — це дуже страшно, це трагедія і далі йде усвідомлення, що всі помруть. До певного віку діти не усвідомлюють цього. Ну вони собі десь чули, знають, але не було такого контакту зі смертю, тому в цій темі важливо бути обережним. Важливо зайвий раз не лякати, при цьому розуміти, що ви говорите, оскільки коли ми починаємо самі говорити про смерть — ми боїмось. Коли дитина маленька, про смерть ми говоримо: «Спочатку ми живемо, а потім відлітаємо»".
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
