Дослідили, з якими проблемами стикаються родини людей, зниклих безвісти за особливих обставин, та якої підтримки вони потребують. В опитуванні на Рівненщині взяли участь 52 людини з 16 громад області. Серед них — 51 жінка та один чоловік.
Дослідження провели у травні 2026 року в межах проєкту «Бути поруч». Його мета — з'ясувати, як родини отримують інформацію після зникнення близької людини, наскільки доступні для них правничі, соціальні та психологічні послуги, а також як на них реагує суспільство.
Про це в етері Українського радіо. Рівне розповіла юристка громадської організації «Центру підтримки громадських ініціатив «Чайка» Тетяна Мельник.
Більшість учасників — жінки
Опитування проводили онлайн за допомогою Google-форми. До нього долучилися представники 16 громад Рівненщини, найбільше відповідей надійшло від жителів Рівненської громади.
За словами Тетяни Мельник, кількість учасників не дає підстав називати результати репрезентативними для всієї області. Водночас відповіді дозволили виявити конкретні проблеми, на які, на її думку, варто звернути увагу державним установам, громадам та організаціям, що працюють із родинами зниклих безвісти.
«Ми сподіваємося, що не стільки кількість, як якість відповідей — це якраз ті результати, яких ми очікували, і це ті факти, ці цифри, на яких можна спиратися для того, щоб налагоджувати і системи взаємодії органів, які вже існують в сфері підтримки родин зниклих безвісти за особливих обставин, і в сфері надання їх соціальних послуг, і в сфері забезпечення доступу до цих послуг», — зазначила Тетяна Мельник.
Окремо дослідники звернули увагу на гендерний аспект: із 52 учасників лише один був чоловіком. За словами юристки, жінки — мами, сестри та дружини — частіше долучаються до пошуку інформації та комунікації з держорганами.
Родинам бракує чіткої інформації
Однією з ключових проблем, яку виявило дослідження, є комунікація після отримання повідомлення про зникнення людини. Як поділилася Тетяни Мельник, понад половина опитаних зазначили, що отримана ними інформація була нечіткою або не відповідала на їхні запити.
Часто родичі після повідомлення про зникнення не розуміють, що робити далі та до яких установ звертатися. Тому, на думку дослідників, разом із повідомленням про зникнення родині має надаватися зрозумілий алгоритм подальших дій.
«Одна із дружин зниклого безвісти сказала: "Перші два тижні я взагалі нічого не чула. Я зверталася, мені щось сказали, а я не розуміла, що вони говорять, ці люди". Це зараз така тема дуже серйозна для всіх фахівців, які працюють з родинами безвісті зниклих», — розповіла юристка.
Найбільше негативного досвіду взаємодії учасники опитування мали з ТЦК та СП і військовими частинами — про це повідомили 10% опитаних. Водночас найменше негативних оцінок отримала комунікація з Національною поліцією: 7% респондентів зазначили, що мали негативний досвід взаємодії, тоді як 44% — позитивний.
За даними Тетяни Мельник, порівняно з попереднім дослідженням ситуація у комунікації з поліцією, уповноваженим з питань зниклих безвісти та військовими частинами дещо покращилася, хоча зміни відбуваються повільно.
Половина не знає про право на безоплатну правничу допомогу
Ще одна проблема — недостатня поінформованість родин про доступні послуги.
52% учасників дослідження не знали, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Йдеться, зокрема, про можливість отримати допомогу адвоката у випадках, коли необхідно звертатися до суду.
Дослідники також з'ясовували, чи вчасно родини отримують інформацію про можливість отримання грошей. Третина опитаних відповіли, що таку інформацію вони отримали несвоєчасно.
Психологічної допомоги потребують 40% опитаних
Окрім цього, ще один блок дослідження стосувався психологічної та соціальної підтримки.
Психологічної допомоги потребують приблизно 40% учасників опитування. Водночас частина людей не звертається по неї через відсутність інформації про доступні послуги, сумніви у фаховості спеціалістів або страх осуду з боку оточення.
Серед тих, до кого родини звертаються по психологічну допомогу, називали приватних психологів, сімейних лікарів, центри життєстійкості, громадські організації та центри психічного здоров'я.
Тетяна Мельник наголосила: важливо не лише, щоб така допомога була доступною, а й щоб родини знали про можливість отримати її безоплатно.
«Ти молода, знайдеш собі кращого»: що найбільше травмує родини
Окремий блок дослідження стосувався ставлення суспільства до родин зниклих безвісти. Учасникам запропонували написати, що вони хотіли б сказати організаторам опитування.
Саме у відповідях на це відкрите запитання люди розповіли про фрази та ситуації, які завдають їм додаткового болю.
Серед них — запитання «Ти вже знайшла?», розмови про гроші та припущення, що зникла людина загинула. Деякі учасники також писали про фрази на кшталт «ти молода, знайдеш собі кращого», «може, собі кращого знайшов» або припущення, що людина «десь валяється».
Травмуючими для родин є й розмови інших людей про ухилення від мобілізації — наприклад, коли хтось розповідає, що його чоловік «втік через чорний хід» або залишився без роботи, аби не йти воювати.
Як додала Тетяна Мельник, інформація від побратимів про можливу загибель людини не завжди є достовірною. Були випадки, коли після повідомлень про загибель з'ясовували, що людина жива.
«Не можна так людям це озвучувати, тому що надія — це те, що тримає ці сім'ї. Це життя. Потім, що ще дуже тривожить, травмує — надмірна цікавість людей. Тут теж не можна перебирати і треба бути толерантним. Треба всім нам вчитися ось цієї культури спілкування», — зауважила вона.
Які зміни пропонують
За результатами дослідження організатори сформували низку рекомендацій, розповіла юристка.
Серед основних — удосконалити систему інформування родин від моменту повідомлення про зникнення людини, зробити інформацію зрозумілою та доступною, а також покращити комунікацію між установами, які працюють із такими родинами.
Ще одна пропозиція — створити у Рівненській громаді окремий простір для спілкування родин зниклих безвісти. Там вони могли б отримувати психосоціальну та правничу підтримку, спілкуватися між собою та брати участь у заходах за участю психологів і соціальних працівників.
Тетяна Мельник проанонсувала, що громадська організація «Центр підтримки громадських ініціатив «Чайка» планує шукати фінансування для реалізації такої ініціативи.
Третій напрям — робота із суспільством. Дослідники пропонують формувати культуру толерантного спілкування з родинами зниклих безвісти, зокрема починаючи з дитинства.
«Родини зниклих безвісти за особливих обставин — це особлива категорія, які дуже чуттєво реагують на такі неадекватні закиди, яких не повинно бути апріорі», — підсумувала Тетяна Мельник.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
