21 листопада українці відзначають День Гідності та Свободи в пам'ять про події Помаранчевої революції та Революції Гідності, а також віддаючи шану подвигу їх учасників.
Спогадами про революцію Гідності, про рівнян, які брали активну участь у суспільно-політичних подіях на зламі 2013-2014 років, поділилися з Суспільним учасники Революції Гідності з Рівненщини – капелан оперативного командування "Захід" Тарас Климович, начальник патрульної поліції області Сергій Мерчук та журналіст, а нині військовий Павло Шамшин.
Як це було у Рівному
22 листопада 2013 року на майдані Незалежності у Рівному зібралися люди з українською символікою та символікою Євросоюзу, які прийшли висловити протест рішенню уряду щодо відмови від євроінтеграції. Через кілька днів після цього провели позачергові сесії Рівненька обласна та міська ради. Вони висловились за євро-курс. На рівненському майдані з'явився намет, як символ Євромайдану.
Відеорепортаж Суспільного про хронологію подій у Рівному
Далі у Рівному як відгомін подій у столиці стали народні віча, акції протесту, штурм будівель влади та силових структур. Рівняни заважали "Беркуту" та внутрішнім військам їхати на Київ.
18 лютого 2014 року у Рівному штурмували базу "Беркуту" у відповідь на штурм Майдану у Києві. Наступного дня на виїзді з Рівного з'явилися блок-пости. Пропускали практично усі машини, але перевіряли, що перевозили, допитувались, куди їдуть. Підозрілі авто не пропускали.
Читайте також: Річниця двох революцій. Що потрібно знати про День гідності та свободи
На столичному Майдані від куль 20 лютого загинули троє рівнян. Прощалися з героями "Небесної сотні" Георгієм Арутюняном, Валерієм Опанасюком та Олександром Храпаченком у драмтеатрі.
Відео прощання із героями Небесної Сотні з Рівного
Що згадує Павло Шамшин
Журналіст, а нині військовий Павло Шамшин у 2013 році був депутатом Рівнеради VI скликання. Він пригадав: після того, як тодішній президент Янукович скасував підписання угоди про асоціацію, розуміння, чим все може закінчитися – не було.
"Усвідомлення з'явилося пізніше, коли у Києві в ніч з суботи на неділю розігнали студентський майдан. В неділю туди поїхали вже дуже багато людей, кілька сотень тисяч, якщо не пів мільйона. Тоді вже зрозуміли – просто так це не закінчиться", – сказав Павло Шамшин.
Він зазначив, що у міській раді Рівного депутати швидше голосували за засудження дій центральної влади, ніж в обласній раді, тому що у місті було більше опозиційних депутатів.
"Найгарячіший період почався в середині грудня 2013 року, особливо у січні-лютому 2014 року, коли не було в місті мера і голови ОДА, і це підігрівало напругу. Тоді створили у місті тимчасові "народні ради", які показували людям у столиці, що їх підтримують у регіонах та допомагали уникнути хаосу на місцях", – зазначив журналіст.
Він згадав, що органи управління в місті тоді працювали, проте деякі посадовці не були на робочих місцях під час прийняття рішень. Народні ради допомагали вирішувати, як діяти у різних ситуаціях.
"Опозиційні депутати чергували по ночах на майдані, я тоді п'ять-шість ночей так провів. Я брав участь у мітингах проти влади, ми розуміли, що доля буде вирішена у Києві. Якби Майдан у Києві не переміг і Янукович зберіг би свою владу, його відповідь могла б бути дуже жорсткою і кривавою. Можливо, АТО проводилось би не на Донбасі, а тут", – додав Павло Шамшин.
Також він пригадав, що після Майдану відбулась економічна криза. На його думку, це сталося через те, що з другого кварталу 2012 року економіка України стрімко падала, а золото-валютний фонд зменшився удвічі.
"Тих три мільярди доларів, які в січні український уряд позичив у Росії, ми всі розуміли до чого це йде – за ці гроші продавали наш суверенітет. Якби ми не перемогли, то у нас встановилась би диктатура, така, як у Білорусі", – зазначив учасник революції.
Що розповів капелан Тарас Климович
Капелан оперативного командування "Захід" ЗСУ, протоієрей Тарас Климович – учасник Революції Гідності у Рівному, він брав участь в усіх протестних акціях.
"Можливі ризики відчували всі, у суспільстві були думки, що народ пошумить і потім все заспокоїться. 30 листопада, коли побили студентів, це сприйнялось як особисте. У мене було недільне богослужіння і я мав проповідувати християнські цінності, але я згадав те побиття, бо то була особиста образа від влади і з того часу почався мій Майдан і моїх парафіян", – сказав Тарас Климович.
Він пригадав: тоді говорив своїм парафіянам, що перестав визнавати тодішні владу та більше не вважав Януковича президентом. До нового 2014 року він регулярно їздив на Майдан до Києва.
"У пам'ять врізалося, коли входили у будівлю РОДА. Участь у взятті адміністрації я не брав, але запам'яталося все, що бачив як велику зміну. Тоді дуже багато людей прийшло і я зрозумів, що наш народ козацького роду", – сказав священник.
Читайте також: Як змінилася свідомість південно-східних регіонів після Майдану. Пояснює доктор філософії
За його словами, з часом люди, з якими він спілкувався під час Майдану і підтримує зв'язок досі, зрозуміли: російсько-українська війна – це продовження революції.
"На сході я зустрічав людей, які були навіть на антимайдані, які приходили на Майдан поїсти і залишилися там. Звідти вони пішли воювати і зазначали – їх Майдан змінив. Були зовсім діти, яких Майдан виховав, мене в тому числі", – розказав Тарас Климович.
Які події запам'ятались Сергію Мерчуку
Учасник Революції Гідності та бойових дій на сході, а тепер начальник управління патрульної поліції в Рівненській області Сергій Мерчук у той час якраз закінчив університет, йому було 22 роки.
"Тотальна корупція не давала мені роботу – куди б я не потикався, я нікому не був потрібен без грошей, без зв'язків. До того я готувався на різних таборах вишкільного характеру і я знав, що рано чи пізно, в Україні будуть такі події. Тоді навіть не стояло питання, де я буду, в яких таборах", – розповів Сергій Мерчук.
Сам Мерчук з Волині, під час Революції Гідності весь час перебував на майдані у Києві у 35 сотні Волинської Січі разом з рівнянином Олександром Храпаченком.
"Тоді бурлив юнацький максималізм, багато дурних речей робив, на які зараз би разом з хлопцями не пішов би і, можливо, це б врятувало більше чиїхось життів. Але та кількість жертв, поранених – показали українцям, що руху назад нема. Боляче згадувати, стараюсь абстрагуватись і в пам'ятні дати я не ходжу на могили до хлопців, тільки тоді, коли мені важко", – зазначив начальник патрульної поліції.
Революцію Гідності він називає можливістю українців ідентифікуватися.
"Тоді було суспільне підняття і це дало змогу молодим людям розвиватися, скинути "ленінів", вигнати комуністів з парламенту, регіоналів поставити на свої місця. Я пригадую, коли в якийсь час не можна було сказати щось націоналістичне, патріотичне. і Майдан дав змогу вільно писати і висловлювати свою думку і я ціную ту можливість, яку ми отримали", – сказав Сергій Мерчук.
Читайте також: 8 років після Революції Гідності. Як змінилася Україна на шляху до Євроінтеграції: думки дипломатів
Він засуджує людей, які тоді виконували злочинні накази влади.
"Розуміння не було, коли безпідставно у нас стріляли, неозброєних, молодих, старших, коли творилися звірства. Зараз я виховую своїх бійців так, що злочинного наказу виконувати не можна. Вольную на корупцію ніхто не давав і тим і славиться Рівне, що ми чесно виконуємо свою роботу", – розповів начальник.
За його словами, йому найбільше запам'ятався день розстрілу.
"Нас зранку вибігло 32 людини на барикади на вулицю Інститутську до Жовтневого палацу, а ввечері зібралися всього-на-всього четверо. Коли ти біжиш по сходах зі своїми козаками, тут двоє мертвими вже падають, і далі стріляють, а ти залишаєшся живий... Ти забираєш з-під обстрілу інших хлопців на Інститутській і залишаєшся живий", – поділився спогадами поліцейський.
На його думку, українцям важливо пам'ятати про ті події, аби полегшити біль родин загиблих.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
