Микола Чепіга мав дружину, двох доньок, батьків, але все ж вирушив захищати країну. Він потайки від сім’ї пішов на фронт. Та не прослужив і місяця, як загинув. Його закатували в полоні, говорить його побратим Анатолій Головченко. Та надію, що Микола живий, дружина воїна має і досі.
Загинув, захищаючи побратимів. Так про свого чоловіка Миколу розповідає дружина Ірина Чепіга. Його немає в живих вже шість років.

"Він розумів, що є Ніка, є сім’я. Єдина причина його смерті – він узяв усе на себе, щоб врятувати товаришів", − розповідає дружина Миколи Ірина Чепіга.
Ніка – це донька Ірини та Миколи. Нині їй 9 років. Востаннє вони бачилися, коли їй було 2,5. За життя на день народження Вероніці Микола подарував плюшевого ведмедя.

"Її звати Білосніжка. Я з нею сплю. Вона моя найкраща іграшка. Він мене любив, носив на плечах. Він мене ось так підіймав на руках, я виправляла руки й ноги і ми так грали в "ластівку", − каже донька Миколи Вероніка Чепіга.
А познайомилися батьки Вероніки 20 років тому, їдучи в маршрутці.
"Так їду і зустрілися поглядами. Через день він прийшов до мене попити каву. На другий день теж пив каву. А потім на 3-4 день і говорить: «Я навів про тебе довідку, що ти розлучена, у тебе є дитина і я б хотів з тобою жити». Я йому відповіла, що як так може бути і що він мене взагалі не знає. А він сказав, що йому вистачило цих двох днів", − розповідає Ірина Чепіга.
Після того вони одружилися та прожили разом 15 років. 2014-го, коли почалася війна на сході, Микола добровольцем пішов на фронт. Та про це дружині не сказав.

"В березні він потайки пішов та записався до військкомату. Я не знала. Навіть, коли їх туди відправляли, він прийшов і сказав, що ми їдемо до Кіровограду (Кропивницького – ред.). Нас відправляють на навчання. Він сказав, що до Кіровограду (Кропивницького – ред.), а насправді вони поїхали до Луганська".
До останнього свого дня Микола не зізнавався дружині, що перебуває на війні.
"Коли телефонувала до нього, то питала: "Колю, ти мене не обманюєш? Ти справді в Кіровограді?", а він відповідав, що справді. А хлопці потім розповідали, що коли я телефонувала, ми швидко накривалися плащ-палатками, щоб ти нічого не почула. Бо Коля казав, що якщо Іра почує, то гнатиме нас звідси усіх".
Побратим Миколи Юрій Крижберський розповів: "І дня не пройшло, щоб він не говорив з дружиною, не показував нам якісь фотографії, де дитина розповідає якусь історію".

Менше місяця довелося служити Миколі в батальйоні "Айдар". Під час бою біля селища Металіст, що на Луганщині, він потрапив у засідку.
"По нас вдарив гранатомет. Він поцілив по танку. Багатьох поранило, мене скинуло з танку вибуховою хвилею. А всі інші залишилися на танку, але були важко поранені. Тоді усі потрапили в полон. На жаль, того ж дня Миколу Чепігу, наскільки я знаю, закатували та вбили", − розповів побратим Миколи Анатолій Головченко.
Пів місяця тіло Миколи не віддавали. Зрештою, його привезли та поховали спочатку у селі, де вони із дружиною будували будинок, а потім перепоховали у Полтаві.
"Знаєте, уже пройшло шість років, а є надія, що це був не він, а раптом він живий, раптом відчиняться двері і він прийде", − каже дружина Миколи Ірина Чепіга.
Нагадаємо, Микола Чепіга загинув 17 червня 2014 року. Поховали його 6 липня того ж року у закритій труні.