Десантник із Новоселівської громади Сергій Горожанкін, який загинув на війні у 19 років, хотів захищати Україну іще з дитинства. Про це Суспільному розповіла його мама Ганна Горожанкіна. Аби вшанувати пам’ять сина, створила петицію про присвоєння йому звання "Герой України" (посмертно). Більше про Сергія у матеріалі.
Дитинство та юність
Сергій Горожанкін народився 26 травня 2002-го року. Своє дитинство провів у селі Рунівщина, навчався у місцевій школі. Мав гарні оцінки та їздив на олімпіади, пригадує мама.
Найкращим був. Він з усіма знаходив контакт – зі старшими, з малими, з усіма. У нього було дуже багато друзів. До 9-го класу ходив у Рунівщинську школу, потім вступив у коледж економіки і права. На третьому курсі перевівся на заочне навчання, паралельно вступив в училище, бо дуже хотів права (на керування машиною – ред.). Збирався ж іти в армію, щоб міг їздити на легковій машині, вантажній.
Після закінчення училища Сергій із батьком рік працював на агропідприємстві. 2014-го, коли в Україні почалася війна, Сергій був у 7-му класі.
Ми ось навіть на поминках із хрещеною мамою згадували, як він казав: "Я ж піду воювати з Україну". Тоді ми так легковажно до того поставилися, бо дитина ж.
Військова служба
Сергій з дитинства мріяв бути десантником. На строкову службу в армію пішов у червні 2021-го року.
Коли проходив комісію у військкоматі, такий прийшов щасливий додому і каже: «Мам, я підходжу по всіх параметрах, мене візьмуть у десантники». Він нам ще на проводах (на строкову службу – ред.) сказав, що підпише контракт і піде воювати, захищати Україну. Це було його рішення іще з 2014-го року. Він був патріотом. Він прослужив два місяці, пройшов навчання і підписав контракт. І вже через два місяці його взяли в АТО. На нульових позиціях він був, уже захищав Україну. А на початку війни (повномасштабної – ред.) їх перекинули ще на більш гарячі позиції.
Під час служби у зоні бойових дій Сергій часто дзвонив додому, розмови були короткими, пригадує Ганна Горожанкіна.
Він дзвонив мені часто, бо знав, що я дуже переживаю і плачу. "Привіт, мамуль. Як ви там? У мене все добре. Все, буду мати можливість – подзвоню". Навіть якщо у нього колись був розряджений телефон, він у будь-кого з побратимів брав телефон і дзвонив. Я дуже ним пишалася. Він ніколи не сказав, як йому там важко. В нього було все добре. Одного разу він мені дзвонив, я чую – стріляють. Кажу: "Синочку, ховайся, стріляють". А він: "Ні, мамо, то хлопці металолом вантажать".
У відпустку Сергій Горожанкін приїздив у жовтні 2021-го, на свято Покрови та День українського козацтва. Тоді рідним привіз подарунки і розповідав про плани на майбутнє.
Це останній раз був, коли ми його бачили. Казав: "Все буде добре". В нього були плани, якраз улітку у нас із ним дні народження у тиждень різниці – йому буде 20, мені буде 40. Казав: "Мамо, ми таке свято відгуляємо". І він планував, що з вересня буде вступати в одеську академію військову. Але не судилося. Свої 20 років він не дочекався.
Повномасштабна війна та загибель
Сергій Горожанкін загинув 12 березня 2022-го року біля села Топольське Ізюмського району на Харківщині. Він був водієм десантно-штурмової роти, поліг під час авіанальоту. Мама востаннє говорила із сином увечері 11 березня.
У мене 2 березня загинув рідний брат, 26 років. І він бачив, що я засмучена, казав: «Мамо, не плач, все буде добре». Побачив, що я засмучена, каже: "Не нервуй, я йду купатися і спати». Це він мене так заспокоював. Кажу: «Синку, подзвони мамі ще пізніше". А він каже: "Мамо, мені ніколи буде". І так, ніби проговорився. І вночі він мені надіслав три смс: "У мене все добре", "Поганий зв’язок", "Прости".
12 березня телефон сина вже не відповідав, а 13 березня Ганні Федорівні сповістили про загибель Сергія.
Петиція про присвоєння звання
Аби вшанувати пам’ять сина, Ганна Горожнакіна створила петицію на сайті Президента про присвоєння Сергієві звання "Герой України" посмертно. Нині зібрали майже 1300 голосів, аби петицію розглянули, необхідно 25 000 голосів.
До кінця голосування лишилося 88 днів. Аби долучитися, на сайті Президента необхідно:
- авторизуватися;
- підписати петицію за допомогою інтернет-банкінгу або через портал "Дія".
Дитина у 19 років не ховалася, була сильна духом. Навіть командир дзвонив і казав: "Ви не уявляєте, що ваша дитина побачила у 19. Я такого ще не зустрічав сильного духом, запального. Йому двічі не треба було говорити. Він ніколи не дав задню, все вперед". Не проживши, віддав своє життя за Україну.
У воїна лишилися батьки, бабуся і молодший брат. Поховали Сергія Горожанкіна на Алеї Слави у селі Затурине, що біля Полтави.
Що відомо
- Уранці 24 лютого президент Росії Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо початку військової операції на Донбасі. Після цього російські війська вторглися на територію України.
- Президент Володимир Зеленський оголосив про запровадження воєнного стану по всій Україні. 25 лютого за це проголосувала Верховна Рада.
Читайте також
"Ні про що не шкодую": історія полтавського добровольця Тараса Лелюха, який обороняє Україну
