Полтава — мала батьківщина голови Директорії та головного отамана військ Української Народної Республіки. Симон Петлюра прожив у місті понад 20 років, навчався та формував свої погляди.
У матеріалі до 100-річчя з дня його загибелі — про місця, пов’язані зі шляхом політика та військового діяча.
Батьківський будинок
Симон Петлюра народився 1879-го. Поблизу сучасного обласного центру естетичного виховання учнівської молоді був розташований батьківський будинок. Зараз про це свідчить лише меморіальна дошка на цій п’ятиповерхівці.
За даними дослідників, дім Петлюр був на перехресті вулиць Капітана Володимира Кисельова та Симона Петлюри. Це було доволі велике подвір’я із кількома будівлями. Краєзнавець Леонід Булава Суспільному розповів:
"Помістя було велике, бо батько був таким середнім підприємцем — мав візництво, мав конюшні, мав найманих візників. Цей будинок був конфіскований радянською владою 1919 року. А мати була заарештована, замучена, і через три дні після того, як її відпустили із НК (Надзвичайний комітет СРСР — радянська спецслужба та таємна поліція, — ред.), вона померла".
Симон Васильович мав чотирьох сестер та стільки ж братів. Будинок родини знесли 1960-го, а інші будівлі — приблизно 20 років тому.
Церква та школа на Павленках
Родина Симона Петлюри була набожною. Вони могли ходити до церкви, розташованої у сучасному мікрорайоні Павленки. Це орієнтовно за пів кілометра від будинку родини.
"Єдина церква, яка була на цій території, розташовувалась там, де зараз стоїть школа №9. Оця церква була дерев'яною, окремо стояла від неї дзвіниця", — сказав краєзнавець Леонід Булава.
За його словами, племінник Петлюри — Степан Скрипник, або ж митрополит Мстислав, — пригадував, що в цьому ж мікрорайоні була церковно-приходська школа, де навчався малий Симон. Однак ці відомості не документальні.
"На Павленках чоловічої церковно-приходської школи не було. Було народне міське училище, його 1940 року знесли. Він там міг учитися".
Духовне училище та семінарія
Згодом Петлюра навчався у духовних закладах — училищі та семінарії. Дослідники називають це чи не єдиним "соціальним ліфтом" того часу. Будівлі збереглися і розташовані поруч на сучасній вулиці Сковороди.
"Початок XX століття — це розбудова політичних партій, громадських рухів. І Полтаву відвідували і багато студентів, і адвокатів, і інших людей. Вони проводили вечірки і обговорювали питання, приміром, Валуєвського циркуляру, Полтавської битви, Переяславської ради — багатьох таких подій, які справді мали от дискусійний такий характер. І все оце коло спілкування, звісно, впливало на свідомість Петлюри. І, звичайно, от на мій погляд, козацьке коріння його, виховання", — розповів Суспільному заступник директора державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт.
Будівля духовної семінарії — це сучасний корпус аграрного університету. У коридорах та аудиторіях, де зараз майбутні аграрії та ветеринари, із 1895-го до 1901-го майже щоденно бував Симон Петлюра.
"Цей корпус дійсно є унікальним. Дбаємо про його збереження. І на сьогодні збережено абсолютно в автентичному вигляді навіть бокові сходи, які справді мають таку вагому історичну цінність", — сказала завідувачка кафедри політології, історії Полтавського аграрного університету Тамара Шаравара.
Будинок Русових
Поблизу музичного коледжу в Полтаві, на Воскресенському узвозі, залишилася будівля родини Русових. Олександр та Софія організовували місцеву громаду, щоб згодом проводити громадську й політичну роботу.
У їхньому домі у березні 1900-го адвокат і громадський діяч Микола Міхновський проголосив маніфест "Самостійна Україна" — вимогу про створення незалежної держави. На заході був присутній і молодий семінарист Симон Петлюра.
Завідувачка відділу Полтавського краєзнавчого музею Наталія Кузьменко Суспільному розповіла:
"Тут він вперше зустрівся із Миколою Міхновським, слухав його, він був підкорений цими поглядами, згодом він став і членом цієї першої партії, був майже весь останній проміжок свого життя. Є дані, що він бував тут, коли обговорювалися питання організації партії, і згодом, коли він в неї вступав".
Що ми не знали про Петлюру?
Симон Петлюра любив музику і поезію. Зокрема, захоплювався творчістю Івана Франка, з яким познайомився під час навчання у Львові. Там же завів знайомство із Михайлом Грушевським.
У полтавській семінарії він був учасником хору. Вмів віртуозно грати на скрипці та мав красивий голос — тенор, розповіла Наталія Кузьменко. Також захоплювався творчістю композитора Миколи Лисенка. Коли він приїхав у Полтаву, Петлюра з іншими семінаристами запросив його з музикантами провести репетицію у будівлі свого навчального закладу. Тоді виконували кантату на слова Тараса Шевченка "Б’ють пороги", яка була заборонена і підпадала під цензуру.
"Керівництво семінарії дізналося про це. Ректор зайшов, підняв скандал, закричав на Лисенка, тоді як семінаристи, серед них і Симон Петлюра, за нього заступилися. Їх спочатку відсторонили від навчання, а згодом і виключили", — сказала завідувачка відділу Полтавського краєзнавчого музею.
Водночас заступник директора державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт говорить, що цей випадок не був основною причиною виключення:
"Семінаристи були обмежені в правах. Дисципліни викладалися російською мовою, їм було заборонено вступати до вищих навчальних закладів. Існувала така система доносництва. І в документах навіть зафіксовано, що ті заворушення, які відбувалися в духовній семінарії 1902 року, мали характер не академічний, а політичний. І було визначено ціле коло оцих студентів".
Симон Петлюра фактично був першим українським "міністром оборони". На найвідоміших його фото у військовій формі є нарукавний знак на кітелі — тризуб. Через роки цей символ повернули в українське військо — на рукави військовослужбовців ЗСУ.
Після поразки визвольних змагань він остаточно перейшов в еміграцію й оселився у Парижі. Був убитий 1926-го Самуїлом Шварцбардом, нібито за погроми проти єврейського населення. Обвинуваченого виправдали.
"Петлюра намагався зорганізувати, об'єднати українську еміграцію в Парижі. Він намагався створити державний центр УНР в екзилі. Він намагався створити періодичні органи. Ці його державницькі кроки не давали спокою і більшовикам. Бо поки був живий Петлюра, про ніяку радянську Україну вони не могли і мріяти. І тому знайшли привід", — розповів Тарас Пустовіт.
За його словами, за часів Петлюри навіть існувало Міністерство єврейських справ, а ще він карав тих, хто вчиняв погроми, які були ще й до 1917-го. Тому несправедливо звинувачувати полтавця у нетерпимості до єврейського населення.
"Зараз постають питання, щоб на міжнародному рівні його реабілітувати. Бо звинувачення після цього судового процесу 1927 року, вони і досі не зняті з Петлюри", — сказав Тарас Пустовіт.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
