До Дня вчителя Суспільне поспілкувалося із Народним вчителем України, переможцем конкурсу "Учитель року — 2009", відеоблогером та вчителем фізики у Рішельєвському науковому ліцеї Павлом Віктором. "Українське радіо. Одеса" розпитало педагога про його власні методи навчання, чому, попри вік, він досі викладає фізику школярам, проблеми сучасного навчання та непопулярність фаху.
Від викладача Одеського університету до вчителя у ліцеї
Павло Андрійович називає свою педагогічну діяльність спадковою, адже його батько теж був вчителем фізики, а мати — навчала англійської мови. 30 років Павло Віктор викладав в Одеському університеті — вів курс атомної фізики.
"Якось мені пощастило поспілкуватися зі школярами у літній школі Малої академії наук. І я побачив, що діти значно більш зацікавлені в знаннях, ніж студенти. Дітей цікавить не лише здати залік або іспит, але їм насправді цікава фізика, їм насправді я цікавий як людина, що я вмію", — згадує Народний вчитель України.
Певний час він суміщав викладацьку діяльність: проводив лекції і студентам, і уроки учням. Проте коли отримав класне керівництво у ліцеї — повністю туди перейшов. Каже, що побачив, що може значно більше дати дітям, ніж студентам.
Бути суворим чи зацікавити дітей?
Своїм основним методом навчання вважає "нічого не давати на віру — все доводити", адже фізичні формули на дошці випливають із законів фізики і їх не вигадують з голови. Вважає, що бути одночасно суворим та цікавим вчителем — реально.
"Чи я суворий, чи ні? Так, я суворий, бо фізика така наука, яка є об'єктивною. І якщо ти припустився помилки під час розв'язування задачі, наприклад, на контрольній роботі, то за це, звичайно, бал буде знятий, навіть якщо ти дуже красиво говориш і в тебе хороший почерк", — каже "Учитель року — 2009".
І додає, що, попри свої 70 років, отримує велике задоволення від спілкування з дітьми, тому піти з професії ще не обдумує. Каже, що працювати вчителем — це дуже наповнене життя, у якому є щось як і позитивне, так і негативне.
"Я з задоволенням спостерігаю, як вони працюють з приладами і виправляю помилки у своєму класі у контрольній роботі. Школа — це маленький всесвіт", — ділиться вчитель Рішельєвського ліцею
Виклики та труднощі у роботі вчителя
Павло Андрійович ділиться, що робота вчителя — виснажлива, проте малооплачувана. І в цьому він бачить одну з причин, чому в Україні є дефіцит кадрів.
"За такі гроші, які отримують вчителі зараз, можуть працювати лише такі динозаври, як, наприклад, я. Бо я просто інакше не хочу жити. Будуть гроші для вчителів — будуть вчителі готуватися", — пояснює Народний вчитель України.
І додає, що загалом ситуація з освітою складна: у педагогічних вишах немає конкурсу — туди не хочуть іти навчатися. Відтак, туди приймають слабких студентів, з яких виходять слабкі вчителі, які не зацікавлять учнів в тому, щоб добре вчитися.
Ще одна проблема — дистанційне навчання та уроки у бомбосховищах. Каже, що зараз дітям потрібно багато працювати самостійно, але школярі цього не вміють, хоча сучасні діти звикли до гаджетів.
"Для того, щоб навчити дитину, треба з нею спілкуватися безпосередньо у класі. Це дозволяє нам миттєво реагувати на те, що незрозуміло, що зацікавило, викликати до дошки. Цього вже стало недостатньо. Дистанційне навчання себе не виправдало", — підсумовує Павло Віктор.
ВІдеоурок — такий самий, як урок наживо
Свій відеоблог з понад мільйонною аудиторією Павло Віктор не порівнює із сучасним дистанційним навчанням. Пояснює, що його відео — це запис живого уроку, де школярі виходять до дошки, беруть участь в експериментах та демонстраціях.
"Це принцип такий в мене, створювати такі уроки саме так, як вони проходять насправді. Я помиляюсь на дошці, учні мене виправляють, це все живе. Жодного монтажного якогось там переходу в жодному уроці немає. Це живі уроки, це просто запис", — розповідає вчитель-відеоблогер.
Про свою аудиторію каже, що вона не стільки шкільна, скільки студентська. Тобто глядачі надолужують та наздоганяють те, що пропустили в школі.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області