Врятовані архівні фонди та подальша доля евакуйованих з Херсонщини видань. Суспільне продовжує розвивати тему оцифрування культурної спадщини під час повномасштабної війни. Дві протилежні історії з півдня країни: робота під обстрілами над збереженням фондів Херсонського обласного архіву та проєкт з оцифрування книжкових фондів наукової бібліотеки в Одесі.
Державний архів Херсонської області
Директорка державного архіву Херсонської області Ірина Лапушинська розповіла, що процес цифрування почався ще до війни. Спочатку оцифровували справи, потім, коли з'явилась нова техніка — стали оцифровувати те, що просили люди:
"Апаратуру архіви почали закуповувати за власний кошт і брати участь в різних грантових проєктах. Здебільшого оцифровували документи генеалогічного характеру. Метричні книги різних релігійних конфесій періоду Російської імперії на нашій території. Деякі фонди, які містять генеалогічну інформацію — це Ревізькі казки, це Херсонська казенна палата, яка містила переписи населення".
За словами жінки, на початок окупації міста в архіві було відскановано близько 70% метричних книг і близько 30% Ревізьких казок. Також цифрували кримінальні справи громадян, справи репресованих людей, велику кількість карт тощо. Завдяки цій роботі вдалось зберегти у цифровому форматі ті документи, які на паперових носіях були викрадені або знищені:
"У грудні ми зайшли до архіву після розмінування і побачили, скільки викрадено. Ми зрозуміли, що великий відсоток того, що вкрали, у нас є в цифрових копіях. Не 100% звичайно, але на момент окупації ми нарахували понад 970 000 одиниць зберігання", — розповіла Ірина Лапушинська.
Краєзнавиця та архівістка Марина Тарасова згадує, що на початку окупації всі співробітники архіву сподівались, що війна скоро закінчиться, та попри все продовжували працювати.
"Дівчата проскакували в архів і ховались там, бо пересуватись вулицями було дуже страшно. Були блокпости всюди, вони бачили тебе і не було різниці, чоловік чи жінка, молода людина чи стара. Продовжували приходити на свої робочі місця. Спочатку ми чекали, всі чекали, що все це закінчиться. Потім ми зрозуміли що треба бігти".
Наразі в архіві відновлюють пошкоджені носії та реставрують документи. За словами Марини, жоден архів України не зазнав таких збитків:
"Жоден архів України не було так пограбовано, знищено і не було такої страшної катастрофи. Вогонь, вода і мідні труби — це державний архів Херсонської області", — підсумувала краєзнавиця.
Одеська національна наукова бібліотека
Оцифрування Одеської національної наукової бібліотеки почалось ще у 2001 році. За словами генеральної директорки закладу Ірини Бірюкової, в умовах війни цей процес набув особливого сенсу.
"У 2022 році наш спеціалізований відділ створення цифрових ресурсів перевиконав планову норму диджиталізації й оцифрування копій на понад 2000%. Була змінена наша стратегія, ми віддали першу перевагу документам, які є дуже важливими для створення цифрового фонду. Історія найстарішої публічної книгозбірні нашої держави налічує 195 років з перших днів існування бібліотеки. Отримуючи книжкові дарунки, книжкові надходження, купуючи книжки — про кожен цей документ відповідальні бібліотекарі робили відповідний запис, і ми маємо ці повні копії. Це дуже важливо з огляду на виклики воєнного часу".
Ірина Бірюкова зазначила, що під час війни стало важливим удоступнити книжкові фонди для науковців та дослідників:
"Не всі можуть фізично перебувати у бібліотеці. Не кожен дослідник зараз перебуває в Одесі, а йому потрібен цей доступ. Він може зайти на сайт бібліотеки в розділ "Скарби України" і працювати з тими документами, які вже були оцифровані. Видання рідкісні, цінні, унікальні, видання старовинні, ті примірники, аналогів яких, можливо, ніде у світі більше немає".
Наразі під егідою міністерства культури України у співпраці з Українською бібліотечною асоціацією низка ентузіастів здобула прихильність ЮНЕСКО, які підтримали грантовий проєкт національної цифрової бібліотеки України. Вона поєднуватиме електронні ресурси, створені бібліотеками, архівами, музеями, іншими інститутами національної пам'яті.
"У нас у всіх є велика надмета. Тож сподіваюсь, що ми будемо здатні дати достойну відповідь тим викликам, які ставить війна та умови воєнного часу перед кожним із нас, як зберігачем документальної спадщини нашої держави", — підсумувала генеральна директорка Одеської національеої наукової бібліотеки.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
