"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як в Одесі діти з аутизмом переживають війну

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як в Одесі діти з аутизмом переживають війну

2 квітня відзначається Всесвітній день поширення інформації про аутизм. Суспільне відвідало в Одесі інклюзивний центр для людей з аутизмом "Важливий кожен" та поспілкувалось з батьками дітей з ментальною інвалідністю про те, як вони сприймають війну та з якими труднощами стикаються найчастіше.

У центрі працюють інклюзивні класи. Основна аудиторія — діти та дорослі з ментальною інвалідністю від 14 до 44 років. Тут займаються ліпленням посуду із глини, графікою, живописом та шиттям, розповіла співзасновниця майстерні Наталія Шрамко.

"Більшість з них не розмовляють. Мій також не розмовляв до семи років. Коли діти не розмовляють, ти навіть не можеш уявити що йому цікаво. Тому різні напрямки. Ось, наприклад, мій син полюбляє шиття і я навіть ніколи б це не дізналась, якби він тут у майстерні це не спробував", — пояснила жінка.

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як діти з аутизмом переживають війну
Співзасновниця інклюзивного центру "Важливий кожен" Наталя Шрамко. Фото: Суспільне Одеса

Максим, син Наталі, шиє сумки. Зізнається, шиття для нього — це кайф. Займається улюбленою справою не лише у майстерні:

"Вдома у мене є професійна машинка. Промислова, вона більша, з окремим столом. Вона швидко вміє шити".

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як діти з аутизмом переживають війну
Максим Шрамко. Фото: Суспільне Одеса

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як діти з аутизмом переживають війну
Максим Шрамко показує сумку, яку зшив самотужки. Фото: Суспільне Одеса

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як діти з аутизмом переживають війну
Максим працює на швейній машинці. Фото: Суспільне Одеса

Веніамін Головко відвідує майстерню разом зі своїм сином Андрієм. Хлопець має важку форму аутизму, підгрупа АДо підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з винятково високою мірою втрати здоров’я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги чи диспансерного нагляду інших осіб (фактично нездатні до самообслуговування)., не розмовляє. Втім, син дає зрозуміти, що йому у майстерні добре, каже чоловік.

"Він знає, що в окремі дні тижня може прокинутись і йти сюди. Говорити він не може, але тягнеться до сумки, одягу. Знає, що треба зібратись – каже, ніби: "Ну, тату, нам вже час". Що дітям потрібно? Вони хочуть відчувати, що вони потрібні суспільству, що вони корисні й потрібні. Те, що їм раді тут", — розповів Веніамін Головко.

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як діти з аутизмом переживають війну
Веніамін Головко, батька дитини з аутизмом. Фото: Суспільне Одеса

Діти з аутизмом сприймають будь-які нові явища та дії із занепокоєнням, все нове — для них потенційна загроза. Повітряні тривоги та звуки вибухів — ламають щоденний розклад. Пояснити сину, чому у якийсь момент не можна йти до парку або для чого прокидатись вночі та вставати з ліжка, дуже непросто, пояснив Веніамін.

"Проблематично навіть правила двох стін дотриматись. Підняти дитину, перевести в іншу кімнату, в коридор – також дуже проблематично. Щоб йому пояснити, що треба встати, перейти, що тривожна валізка має бути – це все дуже великі складнощі", — розповів він.

Студенти майстерні тривалий час адаптувались до реалій війни. Наприклад, до вибухів. Кожен реагував по-своєму. Потрібен був час, щоб зрозуміти кого та що заспокоює, каже Наталя Шрамко.

"Тепер ми знаємо, що комусь треба взяти для цього клаптик глини й він буде сидіти та щось робити з цим клаптиком глини. Комусь потрібно настільну гру. Також ми беремо і граємо. Зараз ми беремо настільну гру, всі сидимо тут і граємо, майже не помічаючи, що там коїться на вулиці", — пояснила співзасновниця центру "Важливий кожен".

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як діти з аутизмом переживають війну
Діти з аутизмом займаються зі співробітниками центру ліпкою з глини. Фото: Суспільне Одеса

"Було дуже неприємно після танців, хотів підійти до машини, а тут, хоп, на моїх очах — спалах і вибух. Я вже звик до таких витребеньок цих росіян. Як всі, напевно, вже звикли до всього", — поділився Максим Шрамко.

"Я вже звик до витребеньок цих росіян": як діти з аутизмом переживають війну
Під час заняття в інклюзивному центрі. Фото: Суспільне Одеса

Суспільство повинно більше знати про людей з аутизмом, підвищувати власну освіту у цьому питанні, переконаний Веніамін Головко. Це допоможе уникнути непорозумінь, коли ви стикнетесь з аутистом, а головне — не образити його, каже він:

"Діти з аутизмом та іншими видами ментальної інвалідності не винні в тому, що вони такі. Вони не розуміють, чому громадськість так до них ставиться. Тому не можна просто так взяти і на аутиста накричати. Не можна від нього щось вимагати. Є навіть такі, що при незнайомій людині до нього навіть доторкнутися не можна, бо він буде проявляти занепокоєність. Потім, звісно, вони звикають, звісно, коли бачать, що від людини йде добро".

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

На початок