У лютому бойовий медик Петро Злотя заявив, що його побив військовий інструктор, який повернувся з російського полону. Внаслідок цього у 22-річного Петра виявили численні травми та забої. Причиною конфлікту та бійки він вважає наслідки поганої психологічної реабілітації військових.
Про прояви та наслідки ПТСР, а також обов'язкову психологічну реабілітацію-адаптацію військовослужбовців Суспільне поспілкувалось з потерпілим військовим Петром Злотею та психологом, координатором психологічного центру "Equilibrium" громадського руху "Віра, Надія, Любов" Микитою Пермяковим.
Що відомо про побиття Петра Злоті
4 лютого бойовий медик Петро Злотя повертався зі звільнення до частини, де мав поставити підпис про прибуття у журналі:
"Пан інструктор неправильно промовив моє прізвище. На що я йому просто сказав, як воно правильно вимовляється. Він вибачився, але певно він це сприйняв, як якусь агресію, що йому довелося вибачатися. Його наче "переклинило", почався пресинг, нецензурна лайка. Я стримувався, але людський фактор зіграв мені не на руку — я теж почав йому в грубій формі відповідати лайкою. Він запропонував мені вийти на вулицю. Я погодився, подумав, зараз ми поговоримо і знайдемо компроміс, вирішимо це питання, але ні", — розповів Петро.
На вулиці словесна сутичка між чоловіками продовжилась, після чого інструктор побив Петра кулаками. Внаслідок побиття у військового діагностували струс мозку, закриту черепно-мозкову травму, перелом щелепи, забій обличчя та порушення зору внаслідок перелому стінки лівої орбіти тощо. За словами Петра, через це він ще й досі періодично втрачає свідомість. Причиною такої поведінки інструктора він вважає відсутність психологічної реабілітації для військових, що повернулись з полону, та ПТСР.
"Я розумію, що він пережив, розумію, що він був у полоні. Але давайте порушувати питання, чому людина погано пройшла реабілітацію і її допустили на таку посаду інструктора. Я хочу звернути увагу на те, що існує проблема, що треба військовополоненими після повернення робити гарну психологічну адаптацію. Над ними знущалися, катували. Чому дають їм таку погану реабілітацію, чому не можуть дати їм відпочити, списати їх, а повертають до війська? На моєму місці міг бути будь-хто".
Що таке ПТСР та як проявляється у військових?
Психолог, координатор психологічного центру "Equilibrium" громадського руху "Віра, Надія, Любов" Микита Пермяков пояснив, що ПТСР — постравматичний стресовий розлад — це психічний розлад, який відбувається у пік травматичних подій. Це може бути одна як подія, так і комплекс.
За його словами, якщо казати про військових — це травматичний досвід, який відбувався під час несення служби. Зазвичай, це бойові завдання, смерть побратима, обстріл, артобстріл, відняття життя іншої людини. Це можуть бути інші події, які неспецифічні або не притаманні в мирному житті.
"ПТСР — він дуже таких хитрий, тому що він спочатку формується, як психологічна або психічна травма. Я знаю, що є випадки, коли ПТСР виявляли після п'яти років, коли були перші ознаки. Тобто це така пролонгованої дії травма", — зазначив психолог.
У своїх проявах ПТСР становить певну тріаду — флешбеки, агресія, депресія, розповів Микита Пермяков. Людина може агресувати, бути роздратованою та емоційно лабільною. Дуже маленька якась подія може змусити "вибухати". Тому, за словами психолога, часто можна спостерігати на вулиці, коли військові починають агресувати на цивільних:
"По-перше, проявляються флешбеки, несподівані, які викликані якимось тригером. Наприклад, звук або колір, або слово, або запах і так далі. Людина починає відчувати себе не "тут і зараз", а що вона знаходиться в тих подіях, де була травма, і вона не може це контролювати. Це дуже часто супроводжується панічною атакою або панічним нападом: людина починає задихатися, дуже багато адреналіну, може навіть бачити візуальні такі галюцинації, що вона перебуває в окопі або на позиції".
Окрім того, для ПТСР є знаковим порушення циркадного ритму, порушення сну. Людина не відпочиває, не відновлюється під час сну та почуває себе ще гірше. Для того, щоб заснути, дехто починає вживати алкоголь, психоактивні речовини. Це дуже розповсюджено серед військових, зазначив Микита Пермяков. Таким чином вони намагаються вийти з цієї ситуації. Також він додав, що під час депресії дуже часто люди з ПТСР мають суїцидальні думки або суїцидальні спроби.
"Потрібно розуміти, що у військових немає почуття страху. Тому що те, що відбувається тут, вони вже не бояться. Вони бачили інші речі, вони ліквідували цілі, вони бачили, як люди гинуть. Через цей досвід у цивільному житті страху немає".
Якою має бути психологічна реабілітація для військових та чи всім потрібно її проходити?
"Річ в тому, що має бути "період декомпресії"форма психологічної реабілітації військовослужбовців, які перебували в екстремальних (бойових) умовах службово-бойової діяльності, яка складається із комплексу заходів фізичного і психологічного відновлення організму людини та проводиться з метою поступової реадаптації військовослужбовців до звичайних, коли людина перед тим, як прийти в цивільне життя, вона проходить реабілітацію. Один-три місяці, але є спеціальний табір, реабілітаційний центр, де військових обстежують, є психолог і психіатр, і невролог. Людину потихеньку повертають до цивільного життя, де є поняття відповідальності", — розповів психолог.
Програма декомпресії — це західний, американський досвід. В Україні є декілька центрів, що працюють за цією методою, але вони не можуть забезпечити реабілітацією всіх, а допомога потрібна кожному. У психологічному центрі "Equilibrium" військовим також намагаються допомогти комплексно:
"Наша робота побудована на позиції вдячності. Коли приходить захисник або захисниця, ми дякуємо за їхню роботу. Але я вважаю, що на рівні держави — це провальна комунікаційна стратегія, якій дуже мало приділяють увагу", — зазначив Микита Пермяков.
"Я скажу як людина, не як військовослужбовець: коли людина повертається з фронту чи з полону, її потрібно забезпечити любов’ю та турботою, показати, що вона не дарма пройшла цей шлях. На жаль, через деяких представників люди втрачають довіру та повагу до інших військовослужбовців, люди їх бояться. Я по собі відчуваю, коли йду вулицею, опускаю очі. Ти відчуваєш себе самотньо чи покинуто, держава не піклується – це давить на голову. Я б додав, наприклад, щоб цивільні люди, якщо бачать військових, привітайтеся, подякуйте. Це моя суб'єктивна думка, особисто мені стає легше, одразу думаю: "Ти не дарма пішов, тебе підтримують люди", — додав бойовий медик Петро Злотя.
Як допомогти тим, хто не усвідомлює, що має травми?
В Україні існує певна стигматизація щодо психічного та ментального здоров'я, і не всі військові звертаються по допомогу, розповів психолог Микита Пермяков. За його словами, до їхнього центру часто телефонують родичі військових й кажуть: "Син зараз п'є, головні болі в нього" або розповідають про чоловіка, який вчиняє домашнє насильство.
"Є закон України "Про психологічну допомогу": поки людина безпечна для себе та для оточення, ми нічого зробити не можемо. Чоловіки дуже часто так кажуть, що "Я не хочу йти до психолога". Тоді ми пропонуємо родичам робити психоедукацію або психологічну освіту: розповідати про позитивні кейси з його побратимами, які звернулись до психологів, розповідати про ті історії, коли людина почала нове життя", — радить психолог.
"Якщо чесно, я вважаю, що всі військовослужбовці мають пройти психологічну реабілітацію, цивільні – за бажанням. Треба питати їх, чи хочуть вони жити зі здоровим глуздом, чи мати якісь проблеми", — додав бойовий медик Петро Злотя.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
