В Ізмаїлі на Одещині оновили експозицію військово-історичного музейного комплексу. У трьох залах, де раніше розповідали про російського полководця Олександра Суворова та його походи, тепер представили історію міста за Османської доби. Відвідувачі можуть дізнатися про заснування Ізмаїла, життя його містян, будівництво фортеці та події, які вплинули на розвиток міста.
Про оновлення експозиції Суспільному розповів директор Ізмаїльського військово-історичного музейного комплексу Валерій Постернак.
Як формувався османський Ізмаїл
Османська добаісторичний період панування Османської імперії, який для різних регіонів тривав із XIV по початок XX століття (до розпаду імперії та проголошення Турецької Республіки у 1923 році) стала одним із ключових періодів в історії Ізмаїла, розповів директор Ізмаїльського військово-історичного музейного комплексу Валерій Постернак. За його словами, раніше музей розповідав передусім про життя, бойовий шлях і походи російського полководця Олександра Суворова. Однак науковці неодноразово наголошували на потребі змінити підхід до представлення минулого міста.
Під час підготовки нової експозиції команда музею спільно з науковцями працювала над тим, щоб послідовно й хронологічно показати історію Ізмаїла, додав історик:
«Ізмаїл якраз і виник в Османську добу. Це, так би мовити, найважливіший період нашого міста. Багато людей знають, що колись тут був музей Суворова. Але потрібно було це змінювати. І коли ми робили цю експозицію, ми спілкувалися разом з науковцями і думали, як зробити так, щоб ця експозиція була і логічною, і хронологічною», — зазначив Постернак.
Центральне місце посідає копія дарчої грамотиправовий документ Середньовіччя та Раннього нового часу, за яким монарх, князь, гетьман або феодал офіційно дарував підлеглим, монастирям чи містам землю, маєтки, селян або певні економічні й політичні привілеї — документа про заснування міста. Його оригінал зберігається в Музеї ісламського мистецтва в Берліні. Довжина грамоти становить понад чотири метра. Документ написаний золотими чорнилами й має мистецьку цінність, підкреслив директор музею.
«Документ писався золотими чорнилами, коштує він величезних грошей. Це грамота про передачу цих земель. Султан Мурад ІІІ дванадцятий султан Османської імперії, син султана Селіма II і Нурбану, правив з 1574 по 1595 рікдарує ці землі Мехмеду Азівисокопоставлений османський державний діяч XVI століття, який увійшов в історію як перший глава чорних євнухів султанського гарему з метою відродження, бо в цих землях було дуже багато розбійників. Мехмед Ага приступає до розбудови, передусім він будує мечеть, яка збереглася, караван-сарай, лазню. Тобто все необхідне для функціонування міста», — прокоментував він.
Військова атрибутика, символи влади та повсякденне життя
У першій залі представили експонати, які розповідають не лише про заснування Ізмаїла, а й про його містобудівну структуру, економічне та духовне життя, а також взаємодію мусульманського і християнського населення.
Серед представлених експонатів — турецький бунчукДовгий держак, увінчаний металевою кулею або набалдашником, під яким прикріплений пучок кінського волосся (хвоста) та китиці, булаваБойова палиця з держаком завдовжки 0,5–0,8 метра та металевою або кам'яною кулею (яблуком) на кінці, бойові прапори головна святиня та найвищий військовий прапор імперіїОсманської імперії XVIII століття, литавраударний музичний інструмент, що має форму металевої півкулі чи казана, відкрита частина якого затягнута шкірою або синтетичною мембраною, ядро до мортири тип артилерійської системи з коротким стволом (зазвичай з довжиною ствола менше ніж 15 калібрів) для навісної стрільби, що призначалася головним чином для руйнування міцних оборонних спорудта колекція османської зброї.
«Бунчук і турецька булава — символи влади. Прапор із зображенням зульфікара легендарний меч в ісламській традиції та назва кількох сучасних видів озброєння— це їхній священний меч. Тут же зображена рука Фатьми, доньки Мухаммеда. На бойові прапори часто ставилася або нашивалася її рука. Також є печатки, як символ влади окремих людей», — поділився чоловік.
Також в експозиції представили традиційний одяг яничарів. За словами директора музею, вплив яничарів привілейований корпус регулярної піхоти в Османській імперії, який існував із XIV століття до 1826 року та становив особисту гвардію султанаміг бути настільки значним, що вони втручалися навіть у справи султана.
«Османська імперія була войовнича країна. Основу її складали яничари, які мали серйозну владу. Навіть були випадки, коли яничари вривалися в гаремзакрита від сторонніх очей частина будинку мусульманина чи палацу східного правителя, призначена виключно для жінок та малолітніх дітей, захоплювали султанатитул верховного правителя (монарха) у багатьох ісламських державах, клали його у брудний візок і возили по місту. А потім посадили у в'язницю, і там же вбили. Уявляєте собі, яку владу мали яничари», — зауважив посадовець.
Якою була фортеця Ізмаїл
Другу залу присвятили будівництву фортеці Ізмаїл, її ролі стратегічного форпосту на кордонах Османської імперії та військово-політичним конфліктам другої половини XVIII століття. Окрему увагу приділили поширеним уявленням про фортецю та її штурм.
Зокрема, в експозиції показали, що укріплення фортеці не були кам'яними, якими їх часто зображували на картинах радянського часу. За словами Валерія Постернака, на березі Дунаю був кам'яний бастіон, а далі — земляний рів і дерев'яні ворота.
«Якщо хтось був у музеї Суворова, пам'ятає дуже багато картин із зображенням фортеці. Там були зображені високі кам'яні стіни цієї фортеці, але вона ніколи не була такою. Тому ми зробили правдиву картину тогочасної події, цього кровопролитного штурму».
У штурмі фортеці брали участь чорноморські козаки — колишні запорозькі, які опинилися на службі Російської імперії. За словами Постернака, вони відіграли важливу роль у штурмі, оскільки наступали з боку Дунаю та першими увірвалися до міста.
Ще один експонат — російська гарматавид артилерійської вогнепальної зброї з довгою люфою (стволом), призначеної переважно для настильної (прямої) стрільби з високою початковою швидкістю снаряда по наземних, надводних або повітряних цілях, знайдена в Ізмаїлі. Для неї реконструювали лафетСтанок або опора, на якій закріплюється ствол гармати чи артилерійської системи. Він дозволяє наводити зброю по вертикалі та горизонталі та поглинає силу віддачі під час пострілу. За словами директора музею, гармата могла стріляти на відстань до 400 метрів. У музеї вирішили залишити її як свідчення російської експансії в регіоні.
Перебудова фортеці та завершення османської доби
У третій залі представили перебудову фортеці турецькими військовими інженерами після російсько-турецької війни 1787–1791 років, подальше просування Російської імперії на Дунаї та події, що призвели до руйнування фортеці Ізмаїл у 1856 році.
Окремий блок присвятили російсько-турецькій війні 1877–1878 років, яка остаточно завершила османську добу в історії міста.
Як пояснив Валерій Постернак, після перебудови фортеці турецькими військовими інженерами відбулися чергові військові зіткнення. У 1809 році російська армія знову взяла фортецю в облогу, після чого турецькі війська здалися. З 1812 року регіон перейшов під владу Російської імперії, а у 1856 року фортецю зруйнували.
«Щоб ви розуміли, у якому вигляді фортеця була, у такому і залишилася до 1856 року, допоки її не зруйнували росіяни. Ось вам і весь внесок Російської імперії в нашу фортецю. Турки її збудували, турки її потім переробили, перебудували, а росіяни прийшли — і зруйнували», — підкреслив історик.
Османські діячі та пам'ять про минуле
В експозиції також представили бюсти державних діячів Османської імперії Хабеші Мехмед-аги високопоставлений османський державний діяч XVI століття, який увійшов в історію як перший глава чорних євнухів султанського гаремута Евлія Челебінайвідоміший османський мандрівник, письменник та історик XVII століття, а також портрет колишнього міського голови Іоанна АвраамоваІзмаїльський міський голова часів Російської імперії, який очолював місто з червня 1909 по березень 1911 року, створений художником Сергієм Денисовим.
За його словами, робота над портретом Авраамова вимагала численних замальовок і пошуку відповідного образу. Загалом над портретом він працював близько трьох-чотирьох місяців.
«Сама будівля, у якій перебуває музей, це колишній будинок Іоанна Авраамова, міського голови. Цей портрет є ключовою фігурою, на багато десятків років, його ім'я було забуто. Нашим завданням було повернути ту історію, яка дійсно була»,— зазначив чоловік.
Він додав, що створення портретів і скульптурних зображень османських діячів ускладнювала нестача історичних матеріалів. Художникам доводилося працювати з обмеженими зображеннями та відтворювати образи на їхній основі. На окремі роботи витрачали два-три місяці.
Окрім створення нових робіт, команда займалася реставрацією вже існуючою картини штурму фортеці Ізмаїл. Під час роботи підбирали фарби, вивчали технології реставрації та використовували спеціальні матеріали, щоб зберегти полотно.
«Ми обирали спеціальний клей, лак, фарби, підбирали колір. Картина була жахлива, вона розсипалась, але ми зберегли її в тому вигляді, у якому вона зараз є. Ми робили найголовніше — зберегли ті експонати, які повинні люди бачити», — резюмував Денисов.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
