В Одесі презентували колективну монографію «Південна Бессарабія та Буджак у 1808–1820-х роках: джерела з археології, історії, картографії». До видання увійшли історичні документи, описи населених пунктів і старовинні карти, які допомагають дослідити минуле регіону на початку XIX століття.
Одним із головних матеріалів видання став рукописний опис Бессарабії та Буджака, укладений полковником Степаном Корниловичем у 1817–1819 роках. Його публікують уперше. Документ містить відомості про тогочасні села, їхніх жителів, фортеці та церкви. Загалом у книзі близько 150 кольорових ілюстрацій і карт, частина з яких також раніше не публікувалася.
Співавтор монографії, доктор історичних наук Ігор Сапожников, розповів, що робота з джерелами допомогла йому самому краще зрозуміти, як змінювалося значення історичних назв регіону. Зокрема, Бессарабію та Буджак не можна вважати тотожними поняттями, а їхні територіальні межі змінювалися в різні періоди.
«Я сам, якщо чесно, нарешті розібрався, у чому різниця між Буджаком і Бессарабією. Слово "Бессарабія" в різні періоди стосувалося різних територій. Тобто спочатку це ВалахіяВолоське князівство — історична європейська держава, яка разом з Молдавією та Трансільванією була однією із трьох середньовічних держав з румуномовним населенням, потім це південь Молдови, потім це вже величезний регіон, куди Росія включила чотири різних регіони, в тому числі Молдова і так далі. На сьогодні той регіон, який ми досліджували, входить до складу України і Молдови», — зазначив Ігор Сапожников.
Монографія також містить матеріали про ногайськеце тюркомовний кочовий та напівкочовий народ, який сформувався в межах середньовічної Ногайської орди. Ногайська орда (також відома як Мангитський юрт) — це кочове тюркське державне утворення, яке виникло наприкінці XIV — на початку XV століття внаслідок розпаду Золотої Орди населення, Траянові валице система давніх земляних укріплень і оборонних валів на території України, Молдови та Румунії, історію окремих сіл і хуторів, а також розмежування та передачу земель приватним власникам. Зібрані джерела дають змогу простежити зміни, які відбувалися на цих територіях після встановлення російського імперського контролю, зокрема переселення населення та формування нового етнічного складу регіону.
«Ногайців просто взяли і виселили з рідної землі. Турків теж. Тому спочатку вони зачистили територію, а потім туди заселили населення, яке не мало місцевого походження. Це так звані задунайські переселенці, німці. І таким чином вони повністю змінили етнічну ситуацію», — пояснив історик.
Дослідник також наголосив, що важливо розрізняти історичний контекст і політичні трактування минулого. На його думку, використання назв без пояснення їхнього значення в конкретну епоху може сприяти поширенню викривлених уявлень про історію регіону.
«Коли історик пояснює, то це належить до такого регіону, до такого часу. А коли цими поняттями користуються політики, то вони цього не пояснюють. І тоді закладається така думка, що Бессарабія — це Росія», — зазначив історик.
Над монографією працювали майже рік. За словами Ігоря Сапожникова, електронну версію книги опублікували на двох сайтах приблизно за місяць до презентації. За цей час її завантажили близько 1700 разів. Наклад друкованого видання становить 300 примірників. Монографія призначена для науковців, викладачів, краєзнавців, працівників музеїв і всіх, хто цікавиться історією Одещини та суміжних територій сучасної Молдови.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
