Краєзнавці Дмитро Жданов і Кирило Булаховський написали книгу «Одеські вулиці», у якій розповідають про історію міста через походження топонімів, архітектуру та долі його мешканців. Окрему увагу автори приділили українській культурі, науці та діячам, яких, на їхню думку, бракувало в попередніх краєзнавчих виданнях.
Про роботу над виданням і те, як воно допомагає по-новому поглянути на минуле Одеси, вони розповіли в ефірі «Українського радіо. Одеса».
«Українського було мало»
За словами Дмитра Жданова, попередні краєзнавчі видання часто зосереджувалися на російських та радянських діячах, залишаючи поза увагою українську культуру, науку й історію. Нову книгу автори задумали як спробу розширити уявлення про минуле міста.
«Ми написали про людей зі світовим ім'ям і про саму українську культуру, українську науку, українських винахідників. Ми зробили на цьому акцент, бо в тій літературі, яка є, про це взагалі не згадується», — розповів Дмитро Жданов.
Він зазначив, що праці, які досі використовували для вивчення історії одеських вулиць, мають різний характер. Наприклад, довідник Якова Майстрового дає змогу простежити, як змінювалися назви вулиць у різні періоди, однак не містить докладної історії місць і людей, які з ними пов'язані.
Кирило Булаховський додав, що інші відомі видання, зокрема праці Михайла Ставніцера та Костянтина Серкісьяна, були написані російською мовою. Тому автори вирішили підготувати науково-популярну книгу українською мовою, яка не лише пояснює походження назв, а й розкриває історію міста через долі його мешканців.
Від назв вулиць — до історій людей
Книга не є повним переліком одеських вулиць і не має структури традиційного довідника. Автори обрали формат своєрідної прогулянки містом: розповідають, як називається вулиця, звідки походить її назва, як вона називалася раніше, які будівлі та історичні місця з нею пов'язані.
Основну увагу приділили центру Одеси, де зосереджені історичі будівлі та місця, пов'язані з відомими постатями. Також автори включили матеріали про Молдаванку та Слобідку. Інші райони міста згадали менш докладно, а їхнє системне дослідження розглядають як можливу тему наступних видань.
«Це така свого роду прогулянка. Тобто вулиця, як називається зараз, чому така назва, як називалася раніше. Які архітектурні особливості, хто де жив, у яких будинках, хто гуляв одеськими вулицями», — пояснив Кирило Булаховський.
Автори також звернули увагу на те, як змінювався вигляд міських вулиць. Зокрема, у книзі згадують, де була бруківка, які дороги згодом заасфальтували та як розвивалася міська інфраструктура. Для цього використовували старі листівки, зображення міста й історичні путівники.
За словами Кирила Булаховського, Молдаванка тривалий час зберігала риси сільської місцевості й розвивалася інакше, ніж центральна частина Одеси. Водопровід, каналізація та бруковані дороги з'являлися там не так швидко, як у центральних кварталах.
Для дослідження автори опрацювали довідники, біографічні спогади, старі газети й офіційні документи. Важливим джерелом стали видання XIX–XX століть, у яких описували міські вулиці, фіксували їхні назви та повідомляли про перейменування. Зокрема, відомості про такі рішення містилися в газетах і документах Одеської міської думи.
Українська література в історії Одеси
Окремий напрям книги — постаті української культури, чиї біографії та твори допомагають побачити місто поза звичними російськими й радянськими історичними наративами.
Дмитро Жданов навів приклади відомих людей, пов'язаних з Одесою, зокрема художника Василя Кандинського. Меморіальна табличка на його честь розміщена за адресою Дерибасівська, 17. У книзі також згадують діячів української культури, серед яких Амвросій Ждаха, а також українських письменників, які описували Одесу у своїх творах.
Кирило Булаховський розповів про Юрія Липу, який писав про одеські вулиці й події початку XX століття. Зокрема, у новелі «Петька Клин — нальотчик» письменник зобразив збройне протистояння в Одесі, коли частина мешканців міста та представники кримінального світу виступили проти денікінської влади.
«Злодії оповістили війну денікінській поліції в Одесі, війну відкриту. Ніколи одесити не мали ліпшої забави», — процитував Кирило Булаховський уривок із твору Юрія Липи.
На думку автора, такі тексти дають змогу побачити історію міста з іншої перспективи й доповнюють розповіді про Одесу, які тривалий час переважали в популярних виданнях.
«Хороший контраргумент апологетам "русского города" Одеси», — зазначив Кирило Булаховський, коментуючи значення творчості Юрія Липи для розуміння української історії міста.
Водночас автори не ставили за мету вилучити з історії Одеси діячів інших культур. Навпаки, вони прагнули показати, що місто формувалося під впливом різних народів і традицій, а його історію не можна звести до одного культурного чи політичного наративу.
«Ми хотіли показати Одесу строкату. Що тут, крім росіян, були українці, безперечно. Також ми хотіли показати і єврейську Одесу, і албанців, і греків, і італійців. Тобто показати Одесу в усій її строкатості», — наголосив Кирило Булаховський.
Як зберігати історичні назви
Під час розмови автори також порушили питання перейменування вулиць і принципів, якими варто керуватися під час роботи з міською топонімікою.
Кирило Булаховський наголосив, що під час перейменувань важливо зважати не лише на мовні норми, а й на історію походження назви та її вкоріненість у міському просторі. На його думку, механічний переклад або зміна усталених назв не завжди сприяють збереженню історичної пам'яті.
Як приклад він навів назву «Старосінна», яку, на його думку, не обов'язково перекладати українською, якщо вона має історичне походження. Водночас деякі назви потребують точнішого мовного оформлення, оскільки пов'язані з конкретними прізвищами.
Зокрема, назва М'ясоїдівської вулиці походить від прізвища Дементія М'ясоїдова, а Колонтаївська пов'язана з прізвищем Колонтаєв. Розуміння походження таких назв, пояснив філолог, допомагає уникати помилок і краще розуміти історію міського простору.
Ще один приклад — Красний провулок. Кирило Булаховський наголосив, що назву не варто автоматично перекладати як «Червоний»: у цьому випадку слово «красний» пов'язане зі значенням «найкращий», як у вислові «красний товар».
Дмитро Жданов, своєю чергою, наголосив на важливості історизму — принципу, за яким топонімічний ландшафт міста має зберігати свідчення про минуле, навіть якщо первісні обставини виникнення назви вже змінилися.
«Наприклад, вулиця Базарна. Базара там немає вже багато-багато років, але це все ще вулиця Базарна, тому що вона первісно отримала таку назву через те, що там був базар. Тому це нормально», — пояснив краєзнавець.
За його словами, подібна ситуація і з Садовою вулицею. Садів, на честь яких вона отримала назву, нині немає, однак сама назва зберігає пам'ять про колишній вигляд цієї частини міста.
Дмитро Жданов також розповів про історію Французького бульвару. Спочатку ця дорога мала назву Малої Фонтанської. Її перейменували на честь візиту французького президента Еміля Лубе до Російської імперії. При цьому, як зауважив краєзнавець, на бульварі мешкало чимало греків, а французів було небагато.
Історія назв, за словами авторів, демонструє, що топоніміка — це не просто перелік адрес. Вона зберігає інформацію про міські ландшафти, політичні рішення, культурні зв'язки й людей, які формували Одесу в різні періоди.
Джерела та подальші дослідження
Працюючи над книгою, автори опрацьовували історичні путівники, газетні публікації, офіційні документи та біографічні матеріали. За словами Дмитра Жданова, у старих газетах можна знайти повідомлення про перейменування вулиць, а в документах міської думи — рішення, що пояснюють, коли й чому змінювали їхні назви.
Презентація книги відбулася 10 жовтня в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Грушевського. Працюючи над виданням, автори також користувалися матеріалами Одеської національної наукової бібліотеки. Вони подякували працівникам обох закладів за допомогу в пошуку й опрацюванні історичних джерел.
Кирило Булаховський зазначив, що книга може зацікавити не лише дослідників, а й школярів, студентів та всіх, хто хоче краще розуміти місто, у якому живе. За його словами, автори прагнули зробити матеріал доступним для широкої аудиторії.
Примірники видання планують передати до одеських бібліотек, а також поширювати через книгарні й кав'ярні, які продають книги.
Автори сподіваються, що «Одеські вулиці» допоможуть читачам по-новому подивитися на знайомі місця й побачити за назвами вулиць історії людей, культур і спільнот, які творили Одесу.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
