Кримськотатарська мисткиня Aziza Eskender народилася в депортації, виросла в Криму, а з 2020 року живе в Одесі. Сьогодні вона створює музику українською та кримськотатарською, організовує перформанси про колонізацію Криму й малює картини на аукціони для підтримки військових. Про дитинство, свою творчість та про спротив російській окупації Aziza розповіла Суспільному.
Народжена в депортації
Aziza Eskender народилася в Ташкенті — її родина жила там після депортації кримських татар 1944 року. У 1995 році, коли дівчинці було чотири роки, сім’я повернулася до Криму — в Кезлев (нині Євпаторія), в район Ісмаїл-Бей.
"Я народилася в депортації, у місті Ташкент… І мені дуже сумно, що я не народилася в Криму, а народилася в депортації", — говорить вона.

Усі дитячі спогади Azizy пов’язані з Кримом — морем, степом і батьківським домом. Її батько називав Кезлев "джазовим містом" із 2500-річною історією. Родина жила скромно — 90-ті були складними. Батьки будували дім без базових умов, вкладали всі сили в освіту дітей:
"І це було постійно таке відчуття відповідальності, тому що ти бачив своїх батьків, які роблять максимально все можливе для твого щастя, для твоєї освіти. І таким чином ти намагався також бути гідним цього".
Вже у п’ять років вона брала участь у мітингах до роковин депортації. Пам’ятає, як повторювала молитви, не знаючи мови, але розуміючи, хто такий Сталін.
"Я пам’ятаю, що в дитинстві я знала цю особистість, що це великий тиран і злочинець. І інші мої однокласники не задумувалися над цим. Я пам'ятаю цю різницю сприйняття світу", — згадує Aziza.
Від сорому — до усвідомлення
Aziza співала з дитинства, але довго сприймала це як хобі. Навчалася в університеті мистецтв у Харкові, мріяла стати акторкою. Водночас зростала на якісній музиці — батько слухав метал і важкий рок, що сформувало її смак.
"Я ніколи не хотіла робити дешеву і мінливу музику… Мені хотілося створювати щось епічне, яке буде існувати після мене", — зазначає мисткиня.

Хоча з дитинства виконувала кримськотатарські пісні, у підлітковому віці їй було ніяково співати перед родичами. Лише згодом вона зрозуміла, що музика — її життєва потреба.
"Музика — це моє повітря. Я не зможу жити без цього, а без театру я зможу існувати", — каже Aziza.
Повномасштабна війна і "перевтілення"
24 лютого 2022 року стало для мисткині точкою переосмислення. Вона визнає: довгий час була зросійщеною, вважала російську мову рідною:
"Я не розуміла, що російська мова — це інструмент знищення моєї ідентичності".
Спершу Aziza втратила сенс мистецтва під час війни. Думала, що творчість "беззбройна" і не здатна захистити. Хотіла залишити сцену й допомагати армії. Та згодом згадала історію 1938 року, коли радянська влада розстріляла кримськотатарську інтелігенцію, а потім депортувала народ.
"Вони спочатку знищили розум, знищили совість і свідомість, а потім депортували увесь народ. Змінили, перетворили титульну націю в ворогів, в зрадників і просто намагалися знести, стерти їх з планети, з лиця землі" — говорить Aziza.

Це усвідомлення стало переломним.
"Якщо я здамся, якщо я буду сумніватися, то це значить, що вони знову переможуть", — каже мисткиня.
Вона повністю перейшла на українську, переклала власні пісні. Каже, що переклад відкрив для неї нові сенси.
"Мова — це реально код, який передає інші сенси… Одна й та сама пісня різними мовами має інший зміст. І тому я можу на своєму прикладі сказати, що мова має значення. Я зрозуміла, що я хочу передати цей досвід, як імперія знищує націю, колонізує", — поділилася мисткиня.
The Colony: розповісти там, де не знають
Після початку великої війни Aziza створила мультидисциплінарний перформанс The Colony — з музикою, живописом, пластикою. Вона представила його в Тунісі, щоб говорити про Крим у мусульманському світі.
Мисткиня вважає, що через кримськотатарську культуру можна відновити історичні контакти з арабськими країнами й пояснити, що Росія — колонізатор:
"Крим зараз перебуває в тихому терорі… Люди зі світу не бачать мільйонів трупів, але страшні речі відбуваються в тиші".
Вона переконана: без міжнародного визнання депортації 1944 року геноцидом складно говорити про справедливість.
"Як ця територія стала російською? Через геноцид, через знищення нації, яка була титульною нацією цього півострову", —каже Aziza.
Одеса, Пушкін і імперські маркери
В Одесі Aziza періодично організовує акції пам’яті, виступи та перформанси. Одни з них був із переліком імен представників "розстріляного відродження" — українського й кримськотатарського — біля пам’ятника Пушкіну. Охоронець мерії забрав банери.
"Коли моя подруга сказала, що ви не поважаєте кримських татар, він повернувся і сказав, як Пушкін відноситься до кримських татар?" — згадує Aziza Eskender.
На її думку, імперський міф навколо Криму формувався через російську літературу. Зокрема, через поему Пушкіна про Бахчисарайський фонтан.

Мисткиня вважає, що Одеса має переосмислити імперську спадщину, щоб не повторити шлях Криму. Після 2022 року російська мова стала для неї тригером, але саме це підштовхнуло до остаточного переходу на українську.
"Мені хочеться про це казати, що росіяни знищили все в Криму. Кожне століття вони знищували ще один рівень нашої історії. І так само в Одесі. Під цим фронтальним дивом, красою міста лежить біль, трагедія нашої нації, велика неправда, голодомори, знищення. І для мене це дуже реально, тому що я знаю, що вони зробили з кримськими татарами." — говорить музикантка.
Вона закликає українців говорити про кримських політв’язнів і не забувати півострів:
"Без Криму дійсно неможливо побачити вільну Україну. Якщо Крим буде окупований — війна буде тривати ще довго".

"Найцінніше — домівка батьків"
На запитання, куди подумки повертається найчастіше, Aziza відповідає без вагань: до дому:
"Мій дім, мій двір, дерева, які посадили мої батьки… Напевно, це увесь Крим".
Вона ідентифікує себе зі степом — її батько родом зі степової частини півострова, мати — з Бахчисарая. Згадує золоте поле, море, ногайський субетнос кримських татар.
"Домівка батьків — це найцінніше, що я маю в своєму серці", — ділиться Aziza.
Сьогодні свою пам’ять і біль вона перетворює на музику, картини та перформанси. Для неї мистецтво — не втеча, а форма спротиву. І спосіб довести: Крим — це Україна.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області





